Вінніченко Віталій Павлович
Віта́лій Па́влович Вінніче́нко (нар. 1 серпня 1973, м. Жмеринка, Вінницька область, Українська РСР — 14 червня 2014, м. Маріуполь, Донецька область, Україна) — майор ДПСУ, учасник російсько-української війни.
| Вінніченко Віталій Павлович | ||
|---|---|---|
 Майор | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження | 1 серпня 1973 Жмеринка | |
| Смерть | 14 червня 2014 (40 років) Маріуполь (загиблий у бою) | |
| Поховання | Жмеринський район | |
| Alma Mater | НА ДПСУ | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 1991—2014 | |
| Приналежність |  Україна | |
| Вид ЗС |  ДПСУ | |
| Рід військ | прикордонні війська | |
| Формування |  НЦПМС (Оршанець) | |
| Війни / битви | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
 | ||
Життєпис
ред.Віталій Вінніченко народився 1973 року у місті Жмеринка на Вінниччині. 1990-го закінчив загальноосвітню школу № 4. По тому близько півроку працював полірувальником в стоматологічній поліклініці Жмеринки. Пройшов строкову військову службу в прикордонних військах на західному кордоні.
Закінчив Національну академію Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького. В Хмельницькому познайомився з майбутньою дружиною. Після закінчення Академії розпочав службу на Черкащині.
Майор, старший офіцер — старший викладач відділення підготовки з тактики прикордонної служби циклу підготовки прикордонних дисциплін та правової підготовки Навчального центру підготовки молодших спеціалістів Державної прикордонної служби України, в/ч 9930, селище Оршанець, Черкаська область.
Одночасно зі службою навчався у Київському славістичному університеті за спеціальністю «Менеджмент організації».
З початком російської збройної агресії проти України навесні 2014 року протягом двох місяців виконував завдання на території проведення антитерористичної операції на Сході України. У червні вирушив до Маріуполя у свою другу ротацію.
Обставини загибелі
ред.14 червня 2014 року близько 10:00 на околиці міста Маріуполя, в районі заводу «Азовсталь», терористами із засідки була обстріляна колона автомобілів Державної прикордонної служби, яка направлялась на ротацію до підрозділів ДПСУ із вантажем провізії та речового майна. Колону чекали і для засідки обрали відкрите пристріляне місце на мосту. Терористи зробили по колоні три постріли з гранатометів і відкрили вогонь із автоматів. Один постріл з гранатомету влучив у кабіну автомобіля «МАЗ», який перевозив боєприпаси. В кабіні перебували службовець (водій) Олександр Островський і прапорщик Володимир Гречаний. Внаслідок вибуху Островський одразу загинув, а Гречаний зазнав тяжких поранень і ще боровся за життя. Він помер на операційному столі в Маріупольській міській лікарні. Другий постріл з гранатомета потрапив у задню частину автобуса, який перевозив особовий склад. Військовослужбовці покинули машину та вступили у бій. По них працювали снайпери. Майор Микола Зайцев і старшина Сергій Єпіфанов загинули від снайперських куль у голову, коли переміщувалися до укриття. Майор Віталій Вінніченко був в автобусі, що рухався у хвості колони. Розривна куля влучила йому під бронежилет, у незахищену зону під рукою, і розірвала печінку. За годину він помер у кареті швидкої допомоги. Бій тривав близько півгодини, загинули 5 прикордонників Оршанського Навчального центру. Згодом на допомогу надійшла група з Донецького прикордонного загону, а за кілька хвилин і бійці Національної гвардії. Ще 7 прикордонників у тому бою зазнали поранень[1][2][3].
17 червня прощання із загиблими прикордонниками пройшло в Оршанці на Черкащині, де вони служили і жили вже кілька років[3][4]. Наступного дня з майором Вінніченком прощались у Жмеринці[5]. Похований у селі Носківці Жмеринського району, поруч із могилою батька.
Вдома у Віталія залишилась дружина Ірина та 11-річний син Назар, в Жмеринці — мати Любов Олександрівна. Батько Віталія Павло працював у газовій конторі в Жмеринці. Помер 2013 року у 63-річному віці.
Нагороди та відзнаки
ред.- Орден «За мужність» III ст. (20.06.2014, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі та незламність духу[6].
- Почесна відзнака «За заслуги перед Черкащиною» (посмертно).
- Пам'ятний знак «За заслуги перед містом Черкаси» І ст. (2015, посмертно)[7].
- Звання «Почесний громадянин міста Черкаси» (2016, посмертно)[8].
Вшанування пам'яті
ред.- У липні 2014 року в селі Руська Поляна Черкаського району, поблизу якого розташований Оршанський навчальний центр ДПСУ, вулицю Постишева перейменовано на вулицю Віталія Вінніченка[9].
- В травні 2015 року в Черкасах відкрито пам'ятний знак землякам, які загинули в зоні АТО. На 4-метровому кованому хресті — імена і фотографії 20 полеглих Героїв, серед яких і Віталій Вінніченко[10].
- В Жмеринці на будівлі ЗОШ І-ІІІ ст. № 4 встановлено меморіальну дошку на честь загиблого випускника школи Віталія Вінніченка[11].
- 17 червня 2017 року в Маріуполі, під час урочистостей з нагоди річниці визволення Маріуполя від бойовиків було відкрито меморіальний пам'ятник з іменами воїнів-прикордонників, які загинули від рук терористів 14 червня 2014 року. Меморіал було встановлено на пост-мосту, де загинули прикордонники. Поряд з ним встановлений прикордонний стовп — символ української землі, за яку прикордонники віддали свої життя[2][12].
Примітки
ред.- ↑ Щодо обстрілу прикордонників у Маріуполі // Офіційний сайт ДПСУ, 14 червня 2014. Архів оригіналу за 10 серпня 2017. Процитовано 11 серпня 2017.
- ↑ а б В Маріуполі на місці загибелі воїнів-прикордонників було відкрито Меморіал пам'яті // Сайт ДПСУ, 17 червня 2017. Архів оригіналу за 10 серпня 2017. Процитовано 11 серпня 2017.
- ↑ а б Прощання на плацу Оршанця // «ПроЧерк», 17 червня 2014. Архів оригіналу за 20 червня 2014. Процитовано 11 серпня 2017.
- ↑ Черкащани попрощалися із загиблими героями-прикордонниками // Сайт Черкаської обласної ради, 17 червня 2014. Архів оригіналу за 10 серпня 2017. Процитовано 11 серпня 2017.
- ↑ Похорон загиблого прикордонника в зоні АТО. Вінниця на YouTube
- ↑ Указ Президента України від 20 червня 2014 року № 543/2014 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ У Черкасах посмертно нагородили 20 учасників антитерористичної операції // Офіційний портал міської ради, міського голови, виконавчого комітету м. Черкаси, 6 травня 2015. Архів оригіналу за 10 серпня 2017. Процитовано 11 серпня 2017.
- ↑ Міський голова вручив почесні відзнаки визначним черкасцям // Офіційний портал міської ради, міського голови, виконавчого комітету м. Черкаси, 30 грудня 2016. Архів оригіналу за 10 серпня 2017. Процитовано 11 серпня 2017.
- ↑ Іменами героїв, які полягли в АТО, назвали чотири вулиці // «Рідна Черкащина», 31 липня 2014. Архів оригіналу за 11 серпня 2017. Процитовано 11 серпня 2017.
- ↑ У Черкасах відкрили пам'ятний знак землякам, загиблим в зоні АТО // Офіційний портал міської ради, міського голови, виконавчого комітету м. Черкаси, 14 травня 2015. Архів оригіналу за 10 серпня 2017. Процитовано 11 серпня 2017.
- ↑ Завжди у пам'яті народній: Меморіальні дошки Захисникам України, учасникам АТО // «Жмеринська газета». Архів оригіналу за 24 вересня 2016. Процитовано 11 серпня 2017.
- ↑ У Маріуполі відкрили пам'ятник прикордонникам, загиблим на пост-мосту в 2014 році // Маріупольська міська рада, 17 червня 2017. Архів оригіналу за 10 серпня 2017. Процитовано 11 серпня 2017.
Джерела
ред.- Вінніченко Віталій Павлович [Архівовано 11 серпня 2014 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті полеглих за Україну.
- Вінніченко Віталій Павлович [Архівовано 11 серпня 2017 у Wayback Machine.] // Сторінка пам'яті на сайті ДПСУ.
- Вінніченко Віталій [Архівовано 11 серпня 2017 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті газети «Місто».
- Слава Героям Жмеринщини! Віталій Вінніченко [Архівовано 11 серпня 2017 у Wayback Machine.] // Сторінка пам'яті на сайті «Жмеринської газети».
- Серед загиблих у Маріуполі прикордонників — вінницький майор Віталій Вінніченко // «ВінницяОк», 17 червня 2014.
- Олеся Шуткевич. Вони загинули за нас: «Мій син був найкращим у світі» [Архівовано 24 серпня 2017 у Wayback Machine.] // Газета «День», 24 червня 2014.