Вінаго великий
| Вінаго великий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Treron capellei (Temminck, 1823) | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Віна́го великий[2] (Treron capellei) — вид голубоподібних птахів родини голубових (Columbidae). Мешкає в Південно-Східній Азії. Вид названий на честь Годерта ван дер Капеллена, 38-го генерал-губернатора Нідерландської Ост-Індії[3].
Опис ред.
Довжина птаха становить 36 см. У самців обличчя, лоб і тім'я темно-зелені або сірі, потилиця темно-зелена. Спина темно-зелена, покривні пера крил сірі з жовтими краями. Махові пера сірувато-чорні. Надхвістя сіро-зелене, верхні покривні пера хвоста і центральні стернові пера зелені, крайні стернові пера зелені, на хвості широка чорна смуга. Підборіддя і горло тьмяно-жовтувато-зелені, скроні і шия дещо тьмяніші. На грудях велика оранжева пляма, в центрі світліша, по краях червонувата. Живіт тьмяно-сіро-зелений, боки сірі, перма на стегнпх мають білувато-кремові края. Нижні покривні пера хвоста тьмяно-рудувато-коричневі. Навколо очей вузькі жовтуваті або зеленувато-жовті кільця. Райдужки червонуваті або червонувато-карі. Лапи жовтуваті. У самиць на грудях золотисто-жовта пляма. Нижні покривні пера хвоста у них світліші.
Підвиди ред.
Виділяють два підвиди:[4]
- T. c. magnirostris Strickland, 1844 — Малайський півострів, Суматра, Калімантан і сусідні острови;
- T. c. capellei (Temminck, 1822) — Ява.
Поширення і екологія ред.
Великі вінаго мешкають в М'янмі, Таїланді, Малайзії, Індонезії і Брунеї. Вони живуть у вологих тропічних лісах, на плантаціях і в садах. Зустрічаються парами або невеликими зграями до 10 птахів, на висоті до 1500 м над рівнем моря. Живляться плодами, зокрема плодами фікусів.
Збереження ред.
МСОП класифікує цей вид як вразливий. За оцінками дослідників, популяція великих вінаго становить від 15 до 30 тисяч птахів. Їм загрожує знищення природного середовища.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Treron capellei. Архів оригіналу за 17 червня 2021. Процитовано 7 травня 2022.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 89. ISBN 978-1-4081-2501-4.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Pigeons. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 6 жовтня 2020. Процитовано 07 травня 2022.
Джерела ред.
- Gerhard Rösler: Die Wildtauben der Erde – Freileben, Haltung und Zucht. Verlag M. & H. Schaper, Alfeld-Hannover 1996
- David Gibbs, Eustace Barnes, John Cox: Pigeons and Doves – A Guide to the Pigeons and Doves of the World. Pica Press, Sussex 2001
Посилання ред.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |