Вільям Юджин Сміт
Вільям Юджин Сміт (англ. William Eugene Smith; 30 грудня 1918, Вічіто, Канзас — 15 жовтня 1978, Тусон, Аризона) — американський фотожурналіст, представник документальної фотографії, відомий своїми роботами в роки Другої світової війни.
| Вільям Юджин Сміт | |
|---|---|
| англ. William Eugene Smith | |
._W._Eugene_Smith_and_Aileen,_1974.jpg) | |
| Народився | 30 грудня 1918[1][2][…] Вічита, Канзас, США[4] |
| Помер | 15 жовтня 1978[1][2][…] (59 років) Тусон, Аризона, США[4] ·інсульт |
| Країна |  США |
| Діяльність | фотограф, фотокореспондент, військовий фотограф, журналіст |
| Галузь | фотографія[5], фотожурналістика[5] і документальна фотографія[5] |
| Alma mater | Wichita North High Schoold і Університет Нотр-Дам |
| Знання мов | англійська[1][5] |
| Членство | Magnum Photos[6] |
| Роки активності | 1934 — 1954[7] |
| Magnum opus | Томоко Уемура у ванній |
| Діти | Kevin Smithd |
| Нагороди | |
Сміт народився в 1918 році у місті Вічіто (штат Канзас, США). Закінчивши школу в 1936 році, він почав фотографувати для газет Eagle і Beacon. Пізніше він переїхав до Нью-Йорку і влаштувався в газету Newsweek в якій працював з 1937 по 1938 рік[8]. Там він швидко став відомий перфекціонізмом і впізнаваним стилем. Згодом він був звільнений з цього видання за відмову від використання середньоформатних камер і 1939 року влаштувався в Life Magazine, де користувався 35-мм камерою.
Під час Другої світової війни Сміт був фотокореспондентом Ziff-Davis Publishing, а пізніше — Life Magazine. Він перебував на передовій лінії американського наступу на Японію. На Окінаві він був поранений вогнем міномета. Після лікування він продовжив роботу на Life. У наступні роки Сміт наполегливо працював над знімками для цього журналу, оскільки хотів покінчити з загальноприйнятим ставленням до фотографії як до простої ілюстрації для тексту[8]. У 1950 році він був посланий висвітлювати вибори в Англії. Попри те, що редакція Life негативно ставилася до лейбористів, Сміт у своєму репортажі висловив свою симпатію до Клемента Еттлі. В результаті редакція опублікувала тільки невелику частину його фотографій.
У 1955 році Сміт пішов з Life через незгоди, пов'язані з тим, як Life використовував його фоторепортажі про Альберта Швейцера, і перейшов на роботу в фотоагентство «Магнум», у якому працював до 1959 року[8]. Там він почав роботу над документальним проєктом про Піттсбург, який містив низку фотоесе. Протягом наступних років Юджин користувався книгами, як свого роду сприятливим середовищем для публікації своїх фотографій і міг повністю контролювати їх презентацію[8].
У 1978 році внаслідок другого інсульту Юджин Сміт помер.
Мінамата
ред.Сміт і його японо-американська дружина Ейлін Міоко Сміт (на 31 рік молодша за нього) жили в Мінаматі, як рибальському селі, так і промисловому місті «однієї компанії» в префектурі Кумамото, Японія, з 1971 по 1973 рр. Там вони створили довге фотоесе про хворобу Мінамати, наслідки отруєння ртуттю, викликаного фабрикою Chisso, яка скидає важкі метали у джерела води навколо Мінамати.
У січні 1972 року Сміт супроводжував активістів, які зустрічалися з представниками профспілкових організацій Chisso в місті Чиба, щоб запитати, чому профспілкових працівників компанія використовує як охоронців. На групу напали працівники компанії Chisso та члени профспілки, які побили Сміта, сильно пошкодивши його зір. Сміт з Ейлін і далі працювали разом над завершенням проєкту «Мінамата», хоч Ейлін повідомила Сміту, що вона розлучиться з ним, як тільки книга була закінчена. Їх підтримав видавець Лоуренс Шиллер і закінчили книгу в Лос-Анджелесі.
Книга була надрукована у 1975 році під назвою «Мінамата», слова та фотографії В. Юджина Сміта та Ейлін М. Сміт. Центральна фотографія та одна з його найвідоміших робіт, Tomoko Uemura in Her Bath, зроблені в грудні 1971 року, привернули увагу всього світу до наслідків хвороби Мінамата. На фотографії зображено матір, яка тримає свою сильно деформовану дочку в традиційній японській лазні. Фотографія була центральним елементом виставки хвороби Мінамата, що відбулася в Токіо в 1974 році. У 1997 році Ейлін Сміт вилучила фотографію з обігу відповідно до побажань батьків Томоко.
У 2020 році фільм «Мінамата» драматизував історію документування Сміта про забруднення, протести та подальшу кампанію в Японії. Джонні Депп зіграв Сміта, а актриса Мінамі — Ейлін.
Фонд Вільяма Юджина Сміта
ред.У 1980 році створено Фонд Вільяма Юджина Сміта (англ. W. Eugene Smith Fund, який щорічно нагороджує фотографів за досягнення в галузі «гуманістичної фотографії».
Примітки
ред.- ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в W. Eugène Smith
- ↑ а б в Benezit Dictionary of Artists — OUP, 2006. — ISBN 978-0-19-977378-7
- ↑ а б Artists + Artworks
- ↑ а б в г Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ http://www.magnumphotos.com/C.aspx?VP3=CMS3&VF=MAGO31_9_VForm&ERID=24KL5347YF
- ↑ RKDartists
- ↑ а б в г Фотографии XX века. Музей Людвига в Кёльне / ответственный = пер. с англ. А. А. Сосинова. — Издательство АИС, 2008. — ISBN 978-5-17-047116-4.
Посилання
ред.- Фонд Вільяма Юджина Сміта [Архівовано 3 червня 2020 у Wayback Machine.](англ.)
- Юджин Сміт, серія фото «Сільський лікар», 1948 рік [Архівовано 26 березня 2021 у Wayback Machine.]
- «Юджин Сміт — фотограф-гуманіст» (Сергій Морозов) [Архівовано 23 лютого 2020 у Wayback Machine.]