Вільгельм фон Дюфе
Вільгельм дю Фе, з 1908 року — фон Дюфе (нім. Wilhelm du Fais (von Dufais); 25 вересня 1888, Берлін — 1 вересня 1963, Штутгарт) — німецький офіцер, оберст вермахту, бригадефюрер СС і генерал-майор військ СС.
| Вільгельм фон Дюфе | ||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| нім. Wilhelm von Dufais | ||||||||
| Народився |
8 липня 1888 Берлін, Німецька імперія | |||||||
| Помер |
1 вересня 1963 (75 років) Штутгарт, ФРН | |||||||
| Діяльність | військовослужбовець | |||||||
| Учасник | Перша світова війна і Друга світова війна | |||||||
| Військове звання |
 Бригадефюрер СС, генерал-майор військ СС | |||||||
| Партія | Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини | |||||||
| Нагороди |
| |||||||
Біографія ред.
Син генерал-лейтенанта Прусської армії Отто дю Фе (1852–1926) і його дружини Марії Елізабет, уродженої Йордан (1858–?) 12 лютого 1908 року Отто дю Фе отримав від імператора Вільгельма спадкове дворянство.
У вересні 1906 року вступив у Прусську армію. Учасник Першої світової війни. Після демобілізації армії залишений в рейхсвері. В травні 1937 року вступив в НСДАП (квиток №5 276 398). 1 серпня 1937 року переведений в СС (посвідчення №283 028), був фахівцем у сфері зв'язку, який займався формуванням зв'язку у складі частин посилення СС (пізніше — військ СС). З 1 грудня 1937 по 1 березня 1938 року — начальник 6-го відділу інспекції військ зв'язку у складі 2-го управління Головного оперативного управління СС. З 31 жовтня 1940 року — начальник Управління служби зв'язку Головного управління СС. З 31 січня 1942 року — начальник штабу служби зв'язку військ СС. 1 грудня 1942 року поставлений на чолі служби зв'язку військ СС і займав цю посаду до останніх місяців 1944 року. В другій половині 1944 року за наказом Генріха Гіммлера став першим засідателем суду СС і поліції у справі Карла-Отто Коха.
В травні 1945 року взятий в полон французькими військами. В листопаді 1945 року звільнений. В січні 1946 року заарештований американською окупаційною владою. 29 липня 1947 року під час процесу з денацифікації був визнаний «головним винуватцем». В липні 1948 року звільнений. В червні 1949 року спробував оскаржити вирок. Центральна апеляційна палата Північного Вюртембергу визнала Дюфе «обвинуваченим», проте це рішення не було затверджене і в січні 1952 року справа була закрита.
Сім'я ред.
В 1923 році одружився з Геленою фон Гундлах. Під час Другої світової війни за сприяння товариства «Лебенсборн» всиновив двох дітей загиблих бійців військ СС. Восени 1944 року спробував всиновити ще двох дітей.
Звання ред.
- Оберст (1 квітня 1935)
- Штандартенфюрер СС (1 серпня 1937)
- Оберфюрер СС (1 жовтня 1941)
- Бригадефюрер СС і генерал-майор військ СС (21 червня 1943)
Нагороди ред.
- Залізний хрест 2-го і 1-го класу
- Почесний хрест ветерана війни з мечами (28 січня 1935)[1]
- Йольський свічник[1]
- Кільце «Мертва голова»[1]
- Почесна шпага рейхсфюрера СС[1]
- Хрест Воєнних заслуг
- 2-го класу з мечами (1942)
- 1-го класу з мечами (30 січня 1944)[1]
Література ред.
- Залесский К. А. СС. Охранные отряды НСДАП. — М.: Эксмо, 2005. — 5000 экз. — ISBN 5-699-09780-5.
- Jutta Mühlenberg: Das SS-Helferinnenkorps. Ausbildung, Einsatz und Entnazifizierung der weiblichen Angehörigen der Waffen-SS 1942–1949. Hamburger Edition, HIS, Hamburg 2011, ISBN 978-3-86854-239-4 (Zugleich Dissertation an der Helmut-Schmidt-Universität).
- Thierry Tixier: Allgemeine-SS, Polizei et Waffen-SS Officiers, sous-officiers et Soldats: Biographics. Volume 2: SS-Brigadeführer. Dezember 2016, ISBN 978-1-32654-867-4.
- Andreas Schulz, Günter Wegmann, Dieter Zinke: Die Generale der Waffen-SS und der Polizei 1933–1945. Biblio-Verlag, Bissendorf 2003 ff., ISBN 3-7648-2528-6. (6 Bände)