Вілле Хаапасало
Вілле Хаапасало (фін. Ville Juhana Haapasalo; 28 лютого 1972) — фінський і російський кіноактор і телеведучий. Лауреат державної премії Російської Федерації за 2003 рік в області літератури і мистецтва за роль у фільмі «Зозуля».
| Вілле Хаапасало | |
|---|---|
| фін. Ville Haapasalo | |
 | |
| Дата народження | 28 лютого 1972 (52 роки) |
| Місце народження | Голлолаd, Пяйят-Гяме, Фінляндія |
| Громадянство |  Фінляндія |
| Alma mater | Російський державний інститут сценічних мистецтв |
| Професія | актор, ведучий, телеведучий, бізнесмен |
| Нагороди |  |
| IMDb | ID 0351868 |
 Вілле Хаапасало у Вікісховищі | |
Біографія
ред.Ранні роки та освіта
ред.Хаапасало родом з Холлола, і в дитинстві він любив грати в театрі, хокей і народні танці. Поряд з акторською майстерністю він був із особливим ентузіазмом щодо хокею, яким він припинив займатися у віці 19 років.[1] Після закінчення середньої школи Salpausselkä в Лахті навесні 1991 року Хаапасало мав намір поїхати до Великої Британії, щоб навчатися в театральному коледжі.[2]
Початок карєри
ред.Хаапасало несподівано став публічною особою в Росії завдяки успіху фільму «Особливості національного полювання». Прем'єра відбулася на кінофестивалі в Сочі в 1995 році.[3] Фільм був знятий з надзвичайно малим бюджетом, але несподівано став популярним і досі залишається найпопулярнішою комедією всіх часів у Росії. Його було завершено через три роки, як продовження "Особливості національної риболовлі" (1998), в якому Хаапасало зіграв роль другого плану.
Незважаючи на його велику популярність у Росії, він довгий час залишався невідомим у Фінляндії. Можна вважати, що Хаапасало прославилася у Фінляндії лише в 2002 році після виконання головної ролі в російському фільмі «Зозуля», який вийшов і на фінський ринок. За виконання ролі Хаапасало був удостоєний Державної премії російського кінематографа. Він також отримав від президента Володимира Путіна звання державного артиста Росії та право на артистичну пенсію.
Першою фінською телевізійною програмою, яку веде Хаапасало, був «Сон п'ятниці», який показували в 2005-2006 роках. Він також був ведучим туристичних програм, що відбуваються в Росії та Сполучених Штатах, як-от серія «30 днів на день» на фінському телеканалі Yle Teema.[4]
Хаапасало також грав у театрах, наприклад у театрі Коко, і працював фінськомовним актором озвучування в анімаційних фільмах "Мій сусід Тоторо" та в анімаційному серіалі "Долина Мумі-тролів" (Moominlaakso). Крім того, Хаапасало знявся у фінському драматичному серіалі «Людина, схожа на вбивцю» (2011) і в драмі «Дурне молоде серце» (Hölmö nuori sikð) (2018).
Ресторани
ред.У вересні 2016 року Хаапасало відкрив грузинський ресторан під назвою Purpur у гельсінкському районі Пунавуорі.[5] Він також відкрив ще один ресторан Purpur у жовтні 2017 року на краю Френкелінаукіо в Тампере.[6]
Він також був співвласником «радянського ресторану» під назвою Davai Davai, який відкрився в жовтні 2021 року на Pohjoisesplanadi в Гельсінкі, меню якого являло собою зріз кухонь Росії, країн Балтії та Кавказу. Однак війна, яку Росія розпочала в Україні в лютому 2022 року, спричинила закриття ресторану у травні 2022 року.[7]
Особисте життя
ред.Хаапасало одружений з актрисою Саарою Хедлунд,[8] у них двоє дітей.[9] Крім того, Хаапасало має сина (нар. 2009) від режисерки Тіни Баркалаї.[10]
Погляди
ред.Відношення до України
ред.24 лютого 2022 року Хаапасало був з візитом у Москві, до останнього не віривши у можливість нападу на територію України.[11]
Займався допомогою біженцям з України працевлаштовуватися у своїх харчових закладах.[12][13] Відправляв пожертвування на підтримку України. [11]
Примітки
ред.- ↑ Ville Haapasalo on lähes miljoonan yhteiskuvan mies - Sotšin olympialaiset - Urheilu - Helsingin Sanomat. web.archive.org. 7 квітня 2014. Архів оригіналу за 7 квітня 2014. Процитовано 14 лютого 2023.
- ↑ Wayback Machine (PDF). web.archive.org. 7 березня 2017. Архів оригіналу (PDF) за 7 березня 2017. Процитовано 14 лютого 2023.
- ↑ Ville Haapasalo kertoo tiestään teatterikoulun ummikosta Venäjän elokuvatähdeksi. yle.fi (fi-FI) . Процитовано 14 лютого 2023.
- ↑ Ville 30 päivässä | yle.fi. yle.fi (fi-FI) . Процитовано 14 лютого 2023.
- ↑ Nyt se tapahtuu: Ville Haapasalon Purpur avaa ovensa ylihuomenna. Vantaan Sanomat (фін.). 28 вересня 2016. Процитовано 14 лютого 2023.
- ↑ Savusuolaa (12 листопада 2017). Kurkistus Tampereen georgialaisravintola Purpurin avajaisiin. Savusuolaa (фін.). Процитовано 14 лютого 2023.
- ↑ Ville Haapasalon neuvostoravintolan taival Helsingissä jäi lyhyeksi. www.iltalehti.fi (фін.). Процитовано 14 лютого 2023.
- ↑ Nordisk Film. web.archive.org. 30 жовтня 2013. Архів оригіналу за 30 жовтня 2013. Процитовано 14 лютого 2023.
- ↑ Ville Haapasalo - MTV.fi - Makuja - Sapuskaa, harashoo!. web.archive.org. 27 лютого 2014. Архів оригіналу за 27 лютого 2014. Процитовано 14 лютого 2023.
- ↑ У звезды фильма «особенности национальной охоты» 37-летнего вилле хаапасало родился сын. fakty.ua (укр.). Процитовано 14 лютого 2023.
- ↑ а б Каждый день думаю, как помочь Украине | Вилле Хаапасало (укр.), процитовано 14 лютого 2023
- ↑ Фінська зірка російських фільмів Вілле Хаапасало продає український борщ та допомагає Україні. ФОТО. kultura.rayon.in.ua (укр.). 13 лютого 2023. Процитовано 17 лютого 2023.
- ↑ Зірка росТБ родом з Фінляндії продає їжу, щоб допомогти Україні. www.unian.ua (укр.). Процитовано 17 лютого 2023.
Посилання
ред.- Биография актёра. Peoples.ru. Архів оригіналу за 17 квітня 2013. Процитовано 11 лютого 2016.
- Вилле Хаапасало. Вся Финляндия в одном лице. Архів оригіналу за 13 лютого 2013. Процитовано 11 лютого 2016.
- Вилле Хаапсало водил грузовик. Комсомольская правда. 13 липня 2006. Архів оригіналу за 10 лютого 2016. Процитовано 11 лютого 2016.
- Вилли Хаапасало: русские, как и я, любят хоккей… и выпить. Эхо планеты. 2 лютого 2011. Архів оригіналу за 16 квітня 2013. Процитовано 24 лютого 2011.
- Хаапасало на премьере «Любовь в большом городе». 5 березня 2009. Архів оригіналу за 18 квітня 2013. Процитовано 11 лютого 2016.
- Хаапасало — дикий человек из леса. 3 липня 2008. Архів оригіналу за 16 квітня 2013. Процитовано 11 лютого 2016.