Вілланелла
У музиці вілланелла (італ. villanella) — форма легкої італійської світської вокальної музики, що виникла в Італії незадовго до середини XVI століття. Вперше вона з'явилася у Неаполі та вплинула на пізнішу канцонетту, а звідти також вплинула на мадригал.
| Вілланелла | |
 Вілланелла у Вікісховищі |
Тема, як правило, сільська, комічна і часто сатирична; часто манери художньої музики, такі як мадригал, є предметом пародії. Схема римування вірша в ранніх неаполітанських формах віланелл зазвичай abR abR abR ccR, де «R» — рефрен, що повторюється точно. Вілланелла стала однією з найпопулярніших форм пісні в Італії приблизно в середині століття.
Музика ранньої вілланелли, відома як канцона вілланеска (італ. canzone villanesca), неодмінно складається з трьох голосів без супроводу. Першими композиторами вілланелл були неаполітанці Джованні Доменіко да Нола та Джован Томазо ді Майо; до пізніших композиторів, вже не з Неаполя, належали Адріан Вілларт, Лука Маренціо, Адріано Банк'єрі, Орландо де Ласс та інші.
Посилання
ред.- Denis Arnold, «Vilanella», The New Grove Dictionary of Music and Musicians, first edition, edited by Stanley Sadie (London: Macmillan Publishers, 1980): 19:770–773.
- Gustave Reese, Music in the Renaissance (New York, W.W. Norton & Co., 1954). ISBN 0-393-09530-4
- The New Harvard Dictionary of Music, edited by Don Randel (Cambridge, Massachusetts: Harvard University Press, 1986). ISBN 0-674-61525-5
- Donna G. Cardamone, The Canzone Villanesca alla Napolitane and Related Forms, 1537—1570 (Ann Arbor: UMI Research Press, 1981). ISBN 0-8357-1184-6.
- Donna G. Cardamone, «The Debut of the Canzone Villanesca alla Napolitana». Studi Musicali 4 (1975): 65–75.
- Donna G. Cardamone, «'Madrigali a Tre et Arie Napolitane' — A Typographical and Repertorial Study». Journal of the American Musicological Society 35, no. 3 (1982): 436—481.
- Concetta Assenza, La canzonetta dal 1570 al 1615 (Lucca: LIM, 1997). ISBN 88-7096-177-X.