Адріано Банк'єрі
Адріа́но Банк'єрі (італ. Adriano Banchieri, італ. Adriano di Bologna; 3 вересня 1568, Болонья — 1634, там само) — італійський монах бенедиктинець, органіст, композитор і теоретик музики.
Адріано Банк'єрі | |
---|---|
італ. Adriano Banchieri | |
Основна інформація | |
Дата народження | 3 вересня 1568[1][2] |
Місце народження | Болонья, Папська держава[2][1] |
Дата смерті | 1634[3][4][…] |
Місце смерті | Болонья, Папська держава[2] |
Поховання | Болонья[6] |
Роки активності | з 1599 |
Професії | органіст, композитор, музикознавець, теоретик музики, поет, католицький чернець, інструменталіст |
Вчителі | Джозеффо Ґвамі |
Інструменти | орган[d] |
Жанри | класична музика |
Файли у Вікісховищі |
Біографія
ред.Народився в Болоньї. У 1587 році вступив до ордену бенедиктинців, змінивши ім'я Томмазо на Адріано, у 1590 році прийняв обітниці. Одним з його вчителів в монастирі був органіст і композитор Джозеффо Гуамі, що мав великий вплив на стиль Банк'єрі.
З 1592 року служив органістом в різних оліветанських монастирях і церквах. У 1615 році він заснував товариство «Академія деі Флориді» (Accademia dei Floridi), в якому брав участь під псевдонімом Il dissonante. У 1622 році товариство було перейменовано в «Академія деі Філомузі» (Accademia dei Filomusi), в 1633 році перетворилося в «Академія деі Філаскізі» (Accademia dei Filaschisi), а потім в Болонську філармонічну академію.
У 1613 році Банк'єрі отримав статус професора музики. У 1618 році він отримав титул абата. У 1634 році через погіршення здоров'я Банк'єрі перейшов до монастиря Сан Бернардо в Болоньї, де в тому ж році помер від апоплексичного удару.
Творчість
ред.Адріано Банк'єрі вважається одним з найбільших теоретиків музики століття XVII. Він писав теоретичні праці з питань музичного виконавства і церковного співу, гармонії, ритму і вокальної орнаментики. Банк'єрі намагався поєднати традиційний принцип модальності з новим принципом тональності.
Одним з перших він застосував у своїх творах генерал-бас. Його твір «Concerti ecclesiastici» (Церковні концерти, 1595 року) — найстаріші з творів з генерал-басом, що збереглися до нашого часу. Банк'єрі легко приймав реформи і серед перших став використовувати знаки p (piano) і f (forte) в музичних текстах. Він відстоював точність інтерпретації музичних творів і виступав за посилення ролі композитора. Був одним з перших, хто став використовувати паличку при диригуванні.
Банк'єрі був дуже продуктивним композитором, складав різноманітну світську і духовну музику: меси мотет и мадригал и, органні п'єси. Починаючи з 1605 він опублікував серію творів для органу під назвою «L'organo suonarino», вона була, щонайменше, шість разів перевидана до 1638 року. Як і Ораціо Веккі, він хотів поєднати мадригал з драматичною дією і був одним з основоположників жанру мадригальної комедії, коли виконувані послідовно мадригали складалися в цілісне оповідання.
Цікавий пародійний мадригал «Контрапункт тварин і розуму» з комедії «Festina nella sera del giovedi grasso avanti cena». У ньому поєднуються григоріанський хорал з безглуздим текстом, нявканням, собачим гавкотом, куванням зозулі та іншими звуками тварин у виконанні співаків.
Володіючи літературним талантом, Банк'єрі сам писав тексти для своїх мадригальних комедій. Комедії та новели він публікував під псевдонімом Камілло Скаліджері далла Фратто (Camillo Scaliggeri dalla Fratta), а популярний твір «Шляхетність осла» (La nobiltà dell'asino) подписаний як Аттабаліппа даль Перу (Attabalippa dal Perù).
Банк'єрі цікавився діалектами італійської мови і опублікував кілька книг на цю тему. У своїх лібрето він використовував діалекти для характеристики персонажів.
Твори
ред.Теоретичні праці
ред.- L'organo suonarino, 1605, 1607 та ін.
- Conclusioni del suono dell'organo (Про гру на органі), 1609
- Cartella, overo regole utilissime à quelli che desiderano imparare il canto figurato, 1601
- Direttorio monastico di canto fermo, 1615
Музичні твори
ред.- 12 поліфонічних мес
- Три книги восьмиголосна церковних концертів, 1599
- двоголосні мотети з бассо контінуо
- Canzoni alla francese для чотирьох голосів, 1596
- збірки мадригалів, мадригальні комедії
- La pazzia senile (Старече навіженство), 1598
- Il metamorfosi musicale (Музичні метаморфози), 1601
- Il zabaione musicale, 1604
- La barca di Venezia per Padova, 1605
- Il virtuoso ridotto tra signori e dame, 1607
- La prudenza giovenile (Розсудливість молодості), 1607
- Festina nella sera del giovedi grasso avanti cena, 1608
- Tirsi, Fili a Clori, 1614
- Trattenimenti da villa, 1630
Літературні твори
ред.- «Шляхетність віслюка» (La nobiltà dell'asino), 1592, 1599 (під псевдонімом Attabalippa dal Perù Provincia del Mondo novo)[7]
Записи
ред.Список компакт-дисків на Medieval.org. [Архівовано 29 червня 2009 у Wayback Machine.]
Примітки
ред.- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #118506374 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б в Archivio Storico Ricordi — 1808.
- ↑ Encyclopædia Britannica
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ Nationalencyklopedin — 1999.
- ↑ Find a Grave — 1996.
- ↑ Risultato della ricerca Web OPAC ICCU. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 14 січня 2011.
Джерела
ред.- Банкьери, Адриано // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона. — 1890—1907. (рос.)
- Ю. Булучевский, В. Фомин, Старинная музыка: Словарь. — М.: Музыка, 1996. (рос.)
- Т. Ливанова, История западноевропейской музыки до 1789 года: Учебник в 2 тт. Т. 1. — М.: Музыка, 1983. (рос.)
Посилання
ред.- Вільні ноти авторства Адріано Банк'єрі на сайті International Music Score Library Project (IMSLP)
- Адріано Банк'єрі: ноти на сайті ChoralWiki (англ.)
- Ноти в архіві Werner Icking Music Archive