Вілкул Тетяна Леонідівна
Тетяна Леонідівна Вілкул[1][2][a] (народився 12 січня 1969 року в Ірпені[2]) українська історикиня, що спеціалізується на середньовічній історії України,[2] і старша наукова співробітниця Інституту історії України НАН України.[4] Вона відома як одна з тих, хто відродив науковий інтерес і дослідницькі зусилля до текстології "Повісті временних літ" на початку 21-го століття.[4]
Біографія ред.
Вілкул народилася 12 січня 1969 року в Ірпені, Київська область, Українська РСР.[2] У 1992 році закінчила Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова у Києві.[2] Працювала археографом з 1992 по 1995 рік, а потім продовжила навчання в Інститут української археографії Національної академії наук України.[2] У 2002 році здобула ступінь магістра історичних наук на кафедрі середньовічної та ранньомодерної історії України під керівництвом Олексій Толочко.[2] Вона опублікувала різні монографії та статті українською, російською та англійською мовами.[2]
Інтерес до текстологічних досліджень "Повісті временних літ" занепав у другій половині 20-го століття, але отримав новий поштовх на початку 21-го століття.[5][6] Це сталося завдяки публікації нового сучасного німецького перекладу Людольфа Мюллера[de] у 2001 році,[5] інтерлінійне зіставлення шести основних копій і парадозису, зроблене Дональдом Островським[en] та ін. у 2003 році,[5][4] та різні публікації початку 2000-х років Олексій Толочко і Тетяни Вілкул з Сектору досліджень історії Київської Русі.[4] Ці публікації початку 21-го століття були першими, які поставили під сумнів основні частини поглядів Олексій Шахматов, які до того часу були загальноприйнятими.[6]
У 2004 році Вілкул підняла кілька питань щодо текстологічної основи реконструкції "Повісті временних літ" Островського 2003 року.[7] Подальша полеміка між Островським і Вілкулом розгорнулася навколо оцінки стематики ПВЛ, а також найімовірніших генетичних зв'язків і контамінацій між різними текстовими свідченнями.[8] Гіппіус (2014) стверджує, що "підхід Вілкула видається найбільш перспективним на даний момент".[9]
У своїй докторській дисертації, "Літопис і хронограф" (2015), вона продемонструвала, що "Новгородський перший літопис у молодшій редакції" ("Молодший НПЛ") був контамінований ПВЛ. Отже, текст "ПВЛ" обов'язково має бути старішим, а текст "Молодшого НПЛ" відображає хронографи 14 чи 15 століття і не може бути архетипом для тексту "ПВЛ".[10]
Фінська історична дослідниця Марі Ісоахо (2018) назвала Вілкула "старанна письменниця", який опублікував "вражаючий список" статей з текстологічної критики літописів та інших давньоруських текстів, переважно в журналі "Palaeoslavica" між 2003 і 2012 роками.[10]
Публікації ред.
Монографії ред.
- Літопис і хронограф. Студії з текстології домонгольського київського літописання. 518 сторінок. Київ: Національна академія наук України, 2015. ISBN-13 978-966075546. (докторська дисертація)
Журнальні статті (вибірка) ред.
- Вілкул, Т. (2003). "Новгородская первая летопись и Начальный свод". Palaeoslavica, 11, 5–35.
- Вілкул, Т. (2004). "Текстология и Textkritik. Идеальный проект..." Palaeoslavica, 12(1), 171–203.
- Вілкул, Т. (2013). "Полный перевод Хроники Георгия Амартола в летописных статьях Х–ХИ вв." (Повесть временных лет и Новгородская первая летопись младшего извода). Древняя Русь. Вопросы медиевистики, 5(47), 28.
Посилання ред.
- ↑ Вілкул Тетяна Леонідівна. nas.gov.ua. Процитовано 24 березня 2024.
- ↑ а б в г д е ж и к Вілкул Тетяна Леонідівна. resource.history.org.ua (укр.). Процитовано 24 березня 2024.
- ↑ Tetiana Vilkul CV. academia.edu (англ.). 2021. Процитовано 24 березня 2024.
- ↑ а б в г Isoaho, 2018, с. 638.
- ↑ а б в Gippius, 2014, с. 342.
- ↑ а б Isoaho, 2018, с. 637–638.
- ↑ Gippius, 2014, с. 346.
- ↑ Gippius, 2014, с. 349.
- ↑ Gippius, 2014, с. 364.
- ↑ а б Isoaho, 2018, с. 640.
Примітки ред.
Бібліографія ред.
- Gippius, Alexey A. (2014). Reconstructing the original of the Povesť vremennyx let: a contribution to the debate. Russian Linguistics (англ.). Springer. 38 (3): 341—366. doi:10.1007/s11185-014-9137-y. JSTOR 43945126. S2CID 255017212. Процитовано 24 березня 2024.
- Isoaho, Mari (2018). Shakhmatov's Legacy and the Chronicles of Kievan Rus'. Kritika: Explorations in Russian and Eurasian History (англ.). Slavica Publishers. 19 (3): 637—648. doi:10.1353/kri.2018.0033. S2CID 159688925. Процитовано 24 березня 2024.