Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/ҐАЛАҐАНИ

ҐАЛАҐАНИ – козац.-старшинський, згодом дворянський рід на Правобережній Україні та Лівобережній Україні 2-ї пол. 17 – поч. 20 ст. Родоначальником вважається реєстровий козак м-ка Омельник (нині село Кременчуцького р-ну Полтав. обл.) Кременчуцького полку Іван Ґ. (р. н. і р. с. невід.). Гнат Іванович (р. н. невід. – п. 1748), за джерелами, – полковник Війська Запорозького (1706), полковник компанійський (1708; див. Компанійці), полковник Чигиринського полку (1709–14), Прилуцького полку (1714–39). Активний учасник Північної війни 1700–1721 на боці Петра I. 1709 брав участь у зруйнуванні Запорозької Січі, за що одержав чотири села на Правобережжі. Після Прутського трактату 1711 між Рос. д-вою та Османською імперією втратив маєтності й чигиринське полковництво. Отримав від гетьмана І. Скоропадського маєтності на Лівобережжі. Збільшував кількість своїх підданих за рахунок рядових козаків. Семен Іванович (р. н. і р. с. невід.) – миргород. полковий осавул (1723–30), миргород. наказний полковник. Григорій Гнатович (1716–77) – прилуцький полковник (1739–63). 1741–42 – учасник коронації в Москві імп. Єлизавети Петрівни. Чл. Генеральної військової канцелярії (1750). У його маєтках налічувалося понад 4 тис. залежних посполитих. Григорій Павлович – див. Г.Ґалаґан.

Література

• Лазаревский А.М. Очерки малороссийских фамилий. 5. Галаганы. «Русский архив», 1875, кн. 1;
• Мищенко Ф.Г. Григорий Павлович Галаган. К., 1888;
• Модзалевский В.Л. Малороссийский родословник, т. 1. К., 1908;
• Гуржій О.І. Гетьман Іван Скоропадський. К., 1998.

Джерела

• <Не вдалося зчитати з бази даних>

Автор: О.І. Гуржій.; url: http://history.org.ua/?termin=Galagany_rid; том: