Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/Ніковський А. В.
НІКОВСЬКИЙ Андрій Васильович (псевдоніми — А.Яринович, А.Ганаскович, А.Василько; 14.10. 1885—1942) — громадсько-політ. і держ. діяч, літературознавець, публіцист. Н. в с. Малий Буялик Херсон. губ. в міщанській родині. Закінчив історико-філол. ф-т Новорос. ун-ту в Одесі. Активний діяч Товариства українських поступовців, редагував газ. «Рада» (Київ, 1910—14), ж. «Основа» (Одеса, 1915). 1916 працював уповноваженим К-ту Всерос. союзу міст Пд.-Зх. фронту.
Після Лютневої революції 1917 — член Київ. ради об’єднаних громад. орг-цій, секретар її виконкому. Член Української Центральної Ради, входив до складу Комітету Української Центральної Ради. 23 червня 1917 обраний товаришем (заст.) голови УЦР. Провідний діяч Української партії соціалістів-федералістів, гол. редактор її парт. органу — газ. «Нова Рада» (Київ, 1917—19). Один з ініціаторів створення 21 червня 1918 Українського національно-державного союзу, перший його голова, згодом — член президії Українського національного союзу.
Наприкінці 1919 — на поч. 1920 — співробітник УАН. З 26 травня 1920 — міністр закордонних справ Української Народної Республіки. Очолював комісію з розроблення конституції УНР (1920—23). У серпні 1921 брав участь у роботі дипломатичної місії УНР у Варшаві, був членом укр. делегації на переговорах із Б.Савинковим про спільні дії, унаслідок яких було підписано угоду про взаємне визнання УНР і Рос. політ. к-ту та окремо було розроблено велику військ. конвенцію.
Постановою ВУЦВК 20 жовтня 1924 Н. було дозволено повернутися в УСРР. Працював у ВУАН, очолював правописно-термінологічну комісію, підготував і видав «Словник українсько-російський» (1927). 21 липня 1929 заарештований у справі «СВУ», засуджений до 10 років позбавлення волі. Покарання відбував на Соловках. По завершенні терміну постановою Управління НКВС вирок було скасовано і справу закрито. Звільнений 21 квітня 1940. П. у блокадному Ленінграді (нині м. Санкт-Петербург), похований у братській могилі на Піскарьовському кладовищі.
Література
ред.Життєпис А.В. Ніковського. «Записки історично-філологічного відділу ВУАН», 1923, кн. 2/3;
- Трубайчук А., Стрельський Г. Михайло Грушевський, його сподвижники й опоненти. К., 1996;
- Верстюк В., Осташко Т. Діячі Української Центральної Ради: Біографічний довідник. К., 1998; Євген Чикаленко. Андрій Ніковський. Листування 1908—1921 роки. К., 2010.
Джерела
ред.- Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7.
Автор: Т.С. Осташко.; url: http://history.org.ua/?termin=Nikovskyj_A; том: 7