Вікіпедія

Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/КЕППЕН Петро Іванович

< Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України

КЕППЕН (Кьоппен, Köpрen) Петро Іванович (19.02.1793—04.06 (23.05).1864) — учений, чиновник. Дійсний (1824) і почесний (1853) чл. Т-ва історії та старожитностей рос. при Моск. ун-ті, ад’юнкт Петерб. АН (1837), ординарний акад. (1843). Чл.-засн. (1845) і почесний чл. (1859) Рос. геогр. т-ва, де першим виконував обов’язки секретаря й очолював від-ня статистики. Дійсний чл. «Вольного экономического общества» (1842), Одеського товариства історії та старожитностей (1839), Комісії для опису губерній Київ. учбового округу (1852). Н. в м. Харків. Син лікаря — уродженця Бранденбургу, який разом із колегами-земляками прибув до Російської імперії на запрошення імп. Катерини II і був призначений завідувати мед. частиною Слобідсько-Української губернії. Навч. в місц. г-зії, паралельно з 12-ти літ працював у креслярській майстерні. 1810 вступив до Харків. ун-ту. 1814 здобув ступінь магістра правознавства і переїхав до Санкт-Петербурга, служив у поштовому департаменті, брав участь у Вільному т-ві аматорів рос. словесності, археогр. гуртку М.Румянцева.

1819 опублікував огляд джерел з історії рос. писемності («Материалы для истории просвещения в России», вип. 1), відвідав Таврійську губернію, ревізуючи підвідомчі поштові станції, та створив план Ольвії (з околицями). 1821 вирушив у тривалу приватну подорож Центр. Європою, займався археол. та археогр. розвідками, зустрічався з науковцями, літераторами, громад. діячами різних країн. Повернувшись 1824, виконував обов’язки чиновника з особливих доручень мін-ва нар. освіти. 1825 Тюбінгенський ун-т надав йому ступінь д-ра філософії.

На кошти М.Румянцева розгорнув друкування петерб. ж. «Библиографические листы», 43 числа якого вкупі були репрезентовані як другий випуск «Материалов для истории просвещения в России» (часопис було закрито 1826 за доносом попечителя Казанського учбового округу М.Магницького, а сам К., запідозрений у неповазі до офіц. православ’я, підпав під церковний суд, утім митрополит Київ. і Галицький Євгеній (Болховітінов) та ін. представники духовенства його виправдали). 1827 склав 3-й випуск «Материалов для истории просвещения в России», перейшов до структури МВС. Як помічник гол. інспектора шовківництва, садівництва та виноробства пд. Росії 1827 оселився в Криму, де 1829 придбав ділянку землі під садибу. 1829—34 мандрував Причорномор’ям та Приазов’ям. Повернувшись до столиці, 1834—35 редагував газ. «St. Petersburgische Zejtung». 1837 прикомандирований до 5-го від-ня Власної його імператорської величності канцелярії, від 1838 займав різні посади в мін-ві держ. маєтностей. 1860 остаточно замешкав у Криму.

Автор численних енциклопедичних та ін. праць, у т. ч. листа про складання словника харків. письменників («Московский телеграф», 1828), досліджень «Об успехах виноделия на Южном берегу Крыма» («Журнал Министерства внутренних дел», 1831); «Описание Туакской пещеры в Крыму» («Соревнователь просвещения и благотворения», 1821); «Список известнейших курганов в России» («Северная пчела», 1837); «Крымский сборник: О древностях Южного берега Крыма и гор Таврических» (С.-Петербург, 1837); «Об Алешковских летучих песках» («Лесной журнал», 1841); «Разбор сочинения г. редактора (Одесского) главного статистического комитета статск. советн. А.А. Скальковского под заглавием: Опыт статистического описания Новороссийского края» (С.-Петербург, 1849); «Девятая ревизия. О числе жителей в России в 1851 году» (С.-Петербург, 1857); «О транспортных заведениях в России» («Журнал для акционеров», 1859); «Еще некоторые сведения о В.Н. Каразине» («Чтения в Императорском обществе истории и древностей российских при Московском университете», 1863); «Христиан Христианович Стевен» («Таврические губернские ведомости», 1863); «О народных переписях в России» («Записки Императорского Русского географического общества», 1889); «О курганах» («Известия Таврической ученой архивной комиссии», 1908). 1861 уклав «Хронологический указатель материалов для истории инородцев Европейской России» та «Сведения о русских наречиях», системно виокремивши значну кількість зразків білорус. й укр. мовлення. Виготовив карту Пд. Криму та перший етногр. атлас Європ. Росії, на основі якого 1851 опублікував 4 аркуші під назвою «Этнографическая карта Европейской России» і здійснив низку їхніх виправлених видань. Стояв біля початків фундаментальних видань «Географическо-статистический словарь Российской империи» та «Список населенных мест Российской империи» (виходили до 1885). Вів широке листування. Серед його кореспондентів — Євгеній (Болховітінов), М.Румянцев, В.Каразін, І.Срезневський, М.Погодін, Ф.Глинка, І.Лелевель, В.Ганка, П.Шафарик, Я.Коллар, В.Караджич.

П. у власному маєтку Карабаг (Карабах) поблизу Алушти.

Література

ред.

Юбилей Петра Ивановича Кеппена. СПб., 1860;

  • Мурзакевич Н. Петр Иванович Кеппен. «Записки Одесского общества истории и древностей», 1867, т. 6;
  • Його ж. Митрополит Евгений и академик Кеппен. Там само, 1872, т. 8;
  • Куник А.А. Литературные труды П.И. Кеппена. В кн.: Сборник статей, читанных в Отделении русского языка и словесности Императорской Академии наук. СПб., 1868; Замечательные уроженцы и деятели Харьковской губернии. В кн.: Харьковский календарь на 1886 г. Х., 1885;
  • Маркевич А. Памяти П.И. Кеппена. «Известия Таврической ученой архивной комиссии», 1893, № 18; Россия: Полное географическое описание нашего отечества, т. 14. СПб., 1910;
  • Кеппен Ф.П. Биография П.И. Кеппена. СПб., 1911;
  • Маркевич А. К биографии академика П.И. Кеппена. «Известия Таврической ученой архивной комиссии», 1914, № 51;
  • Францев В.А. Из переписки гр. Н.П. Румянцова: Гр. Н.П. Румянцов и П.И. Кеппен. Варшава, 1914;
  • Яцунский В.К. Петр Иванович Кeппен. В кн.: Отечественные экономико-географы XVIII–XX вв. М., 1957;
  • Потепалов С.Г. О роли П.И. Кеппена в истории русско-славянских культурных связей в 20–30 гг. XIX в. «Вопросы славянского языкознания», 1962, вып. 6;
  • Цейтлин Р.М. Кеппен Петр Иванович. В кн.: Славяноведение в дореволюционной России: Биобиблиографический словарь. М., 1979;
  • Бернштейн С.Б. «Библиографические листы» П.И. Кеппена. «Известия АН СССР: Серия литературы и языка», 1982, т. 41, № 1;
  • Сухова Н.Г. Петр Иванович Кеппен как географ. «Известия Русского географического общества», 1993, т. 125, вып. 5;
  • Пашаева Н.М. Коллекция книг чешского и словацкого национального возрождения в фондах ГПИБ – памятник славяно-русских связей XIX в. В кн.: Библиотека личная – библиотека общественная (Традиции отечественного книгособирательства): Материалы научной конференции 7–8 октября 1998 года. М., 2001;
  • Карнаухий С.А., Супрычев А.В. Карабах. Симферополь, б/г.

Джерела

ред.

Автор: П.Г. Усенко.; url: http://history.org.ua/?termin=Keppen_P; том: 4

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія_історії_України/Статті/КЕППЕН_Петро_Іванович&oldid=36331666