Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/ДИПЛОМАТИЧНА СЛУЖБА УРСР
ДИПЛОМАТИЧНА СЛУЖБА УРСР. 1 лют. 1944 сесія ВР СРСР прийняла Закон «Про надання Союзним Республікам повноважень у галузі зовнішніх відносин та про перетворення у зв’язку з цим Народного Комісаріату Закордонних Справ із загальносоюзного в союзнореспубліканський народний комісаріат». У зв’язку з цим ВР УРСР законом від 5 берез. 1944 створила респ. Нар. комісаріат закордонних справ. Д.с. УРСР зосереджувалася здебільшого у сфері багатосторонньої дипломатії шляхом участі в міжнар. міжурядових орг-ціях. 1945 УРСР стала однією з д-в-засновниць Організації Об’єднаних Націй, що давало їй можливість бути причетною до обговорення світ. та регіональних міжнар. проблем, здобувати досвід у сфері багатосторонньої дипломатії: укр. дипломатія брала активну участь в роботі ООН і вже в перші роки її існування внесла чимало пропозицій до Статуту, ін. документів ООН, тимчасових правил процедури Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй, проєктів резолюцій про створення Комісії з розслідування становища, що склалося в Індонезії (1946), підтримала рішення про створення Д-ви Ізраїль (1947), щодо біженців та переселенців, переміщених осіб, представництва неурядових орг-цій в Економічній і соціальній раді ООН (ЕКОСОР), роботи Дунайської комісії тощо. Д.с. УРСР добилася того, що Україна 1947 стала чл. Всесвітньої організації охорони здоров’я, 1947 — Всесвіт. поштового союзу, 1948 — Всесвіт. метеорологіч. орг-ції, 1954 — ЮНЕСКО та Міжнародної організації праці (МОП), 1956 — Європейської економічної комісії, 1957 — Міжнародного агентства з питань атомної енергії (МАГАТЕ). УРСР поставила свій підпис під Паризькими мирними договорами 1947 (з Італією, Румунією, Угорщиною, Болгарією та Фінляндією), Віденською конвенцією про дипломатичні відносини (1961), Договором про заборону ядерних випробувань в атмосфері, косміч. просторі та під водою (1963), міжнар. пактами про цивільні та політ. права, про екон., соціальні та культ. права (1968), Договором про заборону розміщення на дні морів і океанів та в його надрах ядерної зброї та ін. видів зброї масового знищення (1971), конвенціями, спрямованими на заборону бактеріологічної (біологічної) і токсичної зброї (1972), проти апартеїду (1974), на заборону воєн. або будь-якого ін. ворожого використання засобів впливу на природне середовище (1977) і багатьма ін. міжнар. договорами. Завдяки активній і професійній роботі Д.с. УРСР Україна обиралася (1948—49, 1984—85) непостійним чл. Ради безпеки Організації Об’єднаних Націй, тричі ставала чл. ЕКОСОР ООН, неодноразово — чл. Адм. ради МОП, Виконавчої ради ЮНЕСКО, Ради керуючих програм ООН з навколишнього середовища, Ради з пром. розвитку (ЮНІДО), Конференції ООН з торгівлі й розвитку (ЮНКТАД), Ради керівників МАГАТЕ, К-ту боротьби з апартеїдом. Дипломати УРСР проводили активну політику у сфері захисту прав людини, роззброєння, збереження миру. З їхньої ініціативи в ООН було проголошено міжнар. рік мед. досліджень, боротьби з неписьменністю, допомоги в підготовці кадрів для прискорення індустріалізації країн, що розвиваються. На 45-й сесії ГА ООН (1990) 126 країн прийняли Резолюцію про міжнар. співробітництво з подолання наслідків Чорнобильської аварії (див. Чорнобильська катастрофа 1986). Здійснюючи своє конституційне право щодо участі в міжнар. діяльності, укр. дипломати послідовно відстоювали справу збереження миру й безпеки, брали активну участь у вирішенні ООН проблеми роззброєння, зокрема заборони хім. зброї, незастосування сили, заборони мілітаризації косміч. простору, ліквідації залишків колоніалізму, заборони найманства. Укр. дипломати виявляли високі професійні якості. Підтвердженням високого рівня їхньої кваліфікації стало те, що вони не раз призначалися й обиралися на високі керівні посади в ООН та ін. міжнар. орг-ції: Д.Мануїльський — головою першого к-ту першої комісії Конф. Об’єднаних Націй в Сан-Франциско (1945), на який покладалися завдання розробки преамбули й 1-го розділу Статуту ООН «Цілі і принципи», та головою Ради безпеки ООН (1948—49); В.Кравець і Г.Удовенко — головуючими в Раді безпеки ООН відповідно 1984 і 1985; Г.Удовенко — головою другого к-ту ГА ООН (1987), головою спец. політ. к-ту ГА ООН (1989); П.Недбайло — головою 23-ї сесії Комісії ООН з прав людини (1967; був серед перших (разом із Р.Кассеном і Е.Рузвельт) 1968 нагороджений ООН відзнакою за значний внесок у захист прав людини та осн. свобод); Г.Шевель — віце-президентом ГА ООН; В.Мартиненко — віце-президентом К-ту з соціальних питань ЕКОСОР (1981); Ю.Кочубей — головою Адміністративної комісії Ген. конф. ЮНЕСКО (1985) і заст. Ген. дир. ЮНЕСКО (1987—92); А.Зленко — віце-головою Ген. конф. ЮНЕСКО (1987). Співробітники Д.с. УРСР працювали на різних посадах у секретаріатах та робочих органах ООН, ЮНЕСКО, МОП, МАГАТЕ, Європ. екон. комісії та ін. міжнар. міжурядових орг-цій.
Література
ред.- Голуб В. Україна в Об’єднаних Націях. Мюнхен, 1953;
- Батюк В.Г. Україна в Міжнародній організації праці. К., 1968; Українська РСР у Міжнародних організаціях. К., 1984; Нариси з історії дипломатії України. К., 2001;
- Зленко А.М. Дипломатія і політика. Х., 2003.
Джерела
ред.- Енциклопедія історії України / редкол.: В. А. Смолій та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.
Автор: А.М. Зленко.; url: http://history.org.ua/?termin=Dyplomat_sluzhba_URSR; том: 2