Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/ДЕМБОВСЬКИЙ Едвард

ДЕМБОВСЬКИЙ (Dembowski) Едвард (25(13).04, за іншими даними, 31(19).05.1822—ймовірно 27 (15).02.1846) — філософ, журналіст, революціонер. Н. в м. Варшава. Походив із заможної аристократичної родини Леона Дембовського та його дружини Юлії з роду Кохановських, доньки сенатора Царства Польського. Освіту здобув удома, в с. Клементовичі, під м. Люблін (Польща). 1837 мешкав з батьками у Варшаві. Дебютував як публіцист. Зокрема висвітлював життя та діяльність З.Доленґи-Ходаковського, популяризував твори представників «Української школи» в польській літературі, а також П.Шафарика, І.Даниловича, В.Мацейовського та ін. авторів, закликавши до критичного розгляду історичних праць. 1840 подорожував Польщею, Німеччиною, Швейцарією, Італією. 1841 взяв шлюб із Анелею Хленбовською, отримав від рідних маєток.

1842 видавав часопис «Przegląd naukowy», долучився до нелегальної Спілки польс. народу, 1843 таємно перетнув кордон Російської імперії, виступав у познанській пресі, налагодив контакти з Польс. демократ. т-вом, радикальною «Плебейською спілкою». Зазнав репресій. 1844 висланий з Пруссії. В Брюсселі (Бельгія) познайомився з Й.Лелевелем. 1845 у Галичині (в т. ч. — Львові та на Самбірщині) організовував антиурядову боротьбу. Допоміг надрукувати за кордоном низку пропагандистських праць свого брата в перших Генрика Каменського — вченого і письменника, ветерана польського повстання 1830—1831.

Д. — учасник Краківської революції 1846. У м-ку Величка (нині в Республіці Польща) 24(12) лют. проголосив нар. визвольний рух, створив 200-особовий збройний загін з гірників і ремісників, допровадив з ним касу місц. соляної копальні до м. Краків. Був призначений на посаду секретаря повстанського диктатора Я.Тиссовського, заснував «Революційний клуб». Під його впливом респ. уряд декларував ліквідацію панщини та привілеїв шляхти, утверджував рівноправність громадян, скасування титулів.

Очоливши процесію, що рушила з агітацією до галицьких селян, згинув поблизу Кракова в зіткненні з каральним австрійс. військом. Однак, оскільки його тіла не виявилося серед полеглих (та й пізніша ексгумація похованих там жертв теж не підтвердила звістки про його тодішню смерть), виникли припущення про те, що Д. зник непізнаним і, за однією з версій, очолив партизанську ватагу в Карпатах.

Твори

Pisma, t. 1—5. Warszawa, 1955.

Література

Stecka M. E.Dembowski. Lwów, 1911;
Przemski L. Edward Dembowski. Warszawa, 1953;
Нарский И.С. Мировоззрение Э.Дембовского. М., 1954;
Борис В.А., Миллер И.С. Воззвание к крестьянам Эдварда Дембовского. В кн.: Славянский архив. М., 1961;
Ładyka J. Dembowski. Warszawa, 1968;
Дьяков В.А. Эдвард Дембовский: Новые материалы о революционной деятельности. «Советское славяноведение», 1972, № 6;
Попович М. Революційно-демократичне єднання слов’ян у XIX ст. Пряшів, 1973;
Opas T. Z nieznanych materiałόw o E.Dembowskim. «Kwartalnik Historyczny», 1974, n 2;
Tyrowicz M. Jan Tyssowski i rewolucja 1846 r. w Krakowie. Kraków, 1986.

Джерела

Енциклопедія історії України / редкол.: В. А. Смолій та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.

Автор: П.Г. Усенко.; url: http://history.org.ua/?termin=Dembowsky_E; том: 2