Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/ГОЛОД 1946–1947 РОКІВ В УРСР

ГОЛОД 1946–1947 РОКІВ В УРСР

Третій за добу СРСР масовий голод в Україні (див. також Голод 1921–1923 років в УСРР, Голодомор 1931–1933 років в УСРР). За директивами союзного центру Україні було наказано здати у посушливому 1947 362 млн 750 тис. пудів зерна, але республіка змогла поставити тільки 62,4 % запланованого. ЦК ВКП(б) та РМ СРСР причинами невиконання плану хлібозаготівель вважали не посуху та відсутність зерна, а незадовільну діяльність парт. та рад. органів УРСР, небажання колгоспників здавати зерно д-ві, «розбазарювання» і «розкрадання» хліба. За 8 місяців 1947 в УРСР було замінено 38 % секретарів райкомів партії, 64 % голів райвиконкомів, 203 дир. МТС, репресовано 1312 голів колгоспів, двох з яких страчено. За Указом Президії ВР СРСР від 4 черв. 1947, за несанкціонований збір колосків на колгоспному полі тисячі колгоспників-хліборобів та підлітків відправлено до в’язниць. Почалися насильницькі додаткові хлібозаготівлі. Після вилучення за вказівками центру усього наявного в Україні зерна селяни на вироблені трудодні не отримували майже або зовсім нічого.

Під приводом «економії у витрачанні хліба» за постановою ЦК ВКП(б) і РМ СРСР від 27 верес. та на її беззаперечне виконання ЦК КП(б)У і РМ УРСР від 30 верес. 1946 з централізованого постачання за хлібними та продовольчими картками в Україні було знято 3 млн 634 тис. 500 осіб, з них – 2 млн 892 тис. сільс. жителів.

Щоб врятуватись від репресій за несплату непосильних податків на землю, кожну домашню тварину, фруктове дерево, все, що вирощувалося у присадибному г-ві, колгоспники змушені були вирізувати худобу, вирубувати сади.

Вилучене насильно зерно централізовано вивозилося в Болгарію, Польщу, Румунію, Угорщину, Чехословаччину, а також до Фінляндії, Франції та ін. країн. Експорт зерна з СРСР 1946–47 становив 2,5 млн т. Осн. маса хліба, що залишався, спрямовувалася до держ. резервів.

Пік лихоліття припав на 1-шу пол. 1947: в Україні тоді налічувалося 1 млн 154 тис. осіб, що страждали на дистрофію. Найбільш враженими голодом виявилися Ізмаїльська область та Чернів. обл., де, незважаючи ні на що, розгорталася насильницька колективізація сільського господарства. Потерпало від голоду нас. Миколаїв., Сталінської (нині Донец.), Черніг., Запоріз., Він., Дніпроп., Ворошиловградської (нині Луган.), Кам’янець-Подільської (нині Хмельн.), Полтав., Харків., Херсон., Одес. областей.

Для забезпечення виконання с.-г. робіт влада організовувала для працюючих на полі (і лише для них) громад. їдальні. Деяка допомога надавалася дітям.

ч. голодуючих, обходячи спец. загороджувальні загони, пробивалася в зх. обл. України, де майже не було засухи, а Організація українських націоналістів та Українська повстанська армія чинили опір вивезенню зерна. Селяни Зх. України рятували від смерті не лише своїх земляків-українців, а й голодуючих росіян із Воронезької, Курської, Орловської, Тамбовської та ін. областей РРФСР, а також білорусів, молдован.

За далеко не повними даними, від голоду в Україні 1946–47 загинуло понад 1 млн осіб, причому найбільше – саме серед селян – виробників хліба. Парт. еліта отримувала продукти харчування через систему закритих спец. розподільників.

При бажанні центр. влади допомогти жителям неврожайних р-нів замість їх пограбування голоду можна було б уникнути.

Література

Голод в Україні 1946–1947: Документи і матеріали. К.–Нью-Йорк, 1996; Голод 1946–1947 років в Україні: причини і наслідки. Матеріали Міжнародної наукової конференції. К.–Нью-Йорк, 1998; Веселова О.М. та ін. Голодомори в Україні 1921–1923, 1932–1933, 1946–1947: Злочини проти народу. К., 2000.

Джерела

Енциклопедія історії України / редкол.: В. А. Смолій та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.

Автор: О.М. Веселова.; url: http://history.org.ua/?termin=Golod_1946_1947; том: 2