Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/ГОЛОВНИЙ ЛИТОВСЬКИЙ ТРИБУНАЛ
ГОЛОВНИЙ ЛИТОВСЬКИЙ ТРИБУНАЛ
– найвищий апеляційний суд для шляхетських судів Великого князівства Литовського (ВКЛ). Ств. у рамках суд. реформи, рішення щодо проведення якої було ухвалено Варшавським вальним сеймом 1578. Остаточно затверджений вальним сеймом у Варшаві 1581. Г.Л.т. діяв на основі статуту (спочатку існував у рукописній формі, а 1586 вийшов друком у м. Вільно (нині м. Вільнюс) староукр. мовою; від 1614 з’явилася польськомовна ред. статуту), який включав вступ, 20 артикулів і заключну ч. Осн. правовим джерелом для Г.Л.т. були Статути Великого князівства Литовського 1566 та 1588. Судді Г.Л.т. (депутати, трибуналісти) – загалом 46 осіб – обиралися щорічно (2 лют.) на повітових трибунальських сеймиках (по 2 у кожному повіті). Повторно тих самих трибуналістів можна було обирати лише через 2 роки після завершення їхніх суддівських повноважень. Рішення Г.Л.т. ухвалювалися більшістю голосів і вважалися остаточними (рівними за юрид. силою з вироками великокнязівських та сеймових судів). Юрисдикції трибуналу підлягало все ВКЛ за винятком Жемайтії (істор. обл., нині в складі Литви), для якої гарантувалося створення власного трибуналу. 1588 Жемайтія теж перейшла під юрисдикцію Г.Л.т. і щорічно обирала до його складу трьох своїх депутатів. Спочатку суд. засідання Г.Л.т. відбувалися в чотирьох містах – Вільно, Троках (нині м. Тракай, Литва), Новогрудку (нині м. Гродно), Мінську (нині обидва – міста в Білорусі), а згодом лише в двох – Вільно та поперемінно або в Новогрудку, або в Мінську. Г.Л.т. мав значний авторитет у шляхти ВКЛ. На його засіданнях головували визнані правознавці (зокрема, вел. канцлер литов. Лев Іванович Сапіга (див. Сапіги): 1604, 1624, 1630). З часом негативною стороною діяльності Г.Л.т. стало незадовільне виконання його рішень на місцях, контроль за виконанням яких від 1601 було покладено на повітові суди (земські суди та гродські суди).
Література
ред.Трибунал обывателям Великого княжества Литовского. «Временник императорского Московского общества истории и древностей российских», 1857, кн. 25; Ясинский М.Н. Очерки по истории судоустройства в Литовско-Русском государстве. Главный Литовский Трибунал, вып. 1. К., 1901; Леонтович Ф. Центральные судебные учреждения в Великом княжестве Литовском до и после Люблинской унии. «Журнал Министерства юстиции», 1910, № 2; Лаппо И.И. Великое княжество Литовское во второй половине XVI столетия. Литовско-Русский повет и его сеймик. Юрьев, 1911; Janulaitis A. Vyriausiasis Lietuvos Tribunolas XVI–XVIII a. Kaunas, 1927; Lappo J. Iš Vyriausiojo Lietuvos Tribunolo istorijos. Kaunas, 1932; Raudeliúnas V., Wisner H. Z dziejów Trybunału Wielkiego Księstwa Litewskiego 1581–1648. «Kwartalnik Historyczny», 1986, r. 93, Nr. 4; Lietuvos Tribunolo Sprendimai 1583–1655. В кн.: Parenge V. Raudeliъnas ir A.Baliulis. Vilnius, 1988.
Джерела
ред.- Енциклопедія історії України / редкол.: В. А. Смолій та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.
Автор: А.О. Гурбик.; url: http://history.org.ua/?termin=Golovnyj_viysk_trybunal; том: 2