Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/ГАВРИЛЕНКО Петро

ГАВРИЛЕНКО Петро

(1883–24.11.1920) – один із військ. кер. махновського руху (див. Н.Махно). Н. в с. Гуляйполе в сім’ї селянина (середняка). Учасник Першої світової війни, штабс-капітан рос. армії, повний георгіївський кавалер. 1917 вступив до ств. Н.Махном «чорної сотні». У махновському війську пройшов шлях від командира роти до командира 3-го корпусу Революц. повстанської армії України (махновців). Восени 1919 увійшов до складу її РВР. Від жовт. 1919 по лют. 1920 – пом. нач. штабу армії. Після розгрому військ А.Денікіна, коли Червона армія (див. Радянська армія) розпочала активну боротьбу проти «партизанщини» і, в першу чергу, «махновщини», Г. було заарештовано, але невдовзі разом з ін. махновцями звільнено. В кін. жовт. 1920 призначений нач. штабу т. зв. Крим. групи, яку Н.Махно направив на Південний фронт, на допомогу Червоній армії. Махновське формування зробило значний вклад у розгром Російської армії П.Врангеля. Одразу після перемоги органи рад. влади розпочали ліквідацію «махновщини», і першого удару зазнала Крим. група: в ніч на 24 листоп. 1920 її командування було заарештоване в Сімферополі й розстріляне.

Література

• Верстюк В.Ф. Махновщина. К., 1991;
• Серьогін С. Третій шлях. Гуляйполе, 1998.

Джерела

• Енциклопедія історії України / редкол.: В. А. Смолій та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.

Автор: В.М. Волковинський.; url: http://history.org.ua/?termin=Gavrylenko_P; том: 2