Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/Всевелике Військо Донське

ВСЕВЕЛИКЕ ВІЙСЬКО ДОНСЬКЕ (Донське козаче військо, ДКВ)

– іррегулярне військо, а також адм.-тер. одиниця – Область Війська Донського (ОВД) – в царській Росії. Утворилось у 15 ст. з місц. нас. та переселенців з тер. Моск. д-ви й укр. земель. Організаційно оформилося 1570 у вигляді общини «Головне Донське військо». Царський уряд наприкінці 16 ст. використовував його для охорони пд. кордонів, а з 17 ст. і як збройну силу у війнах Росії. Справами війська займався з 1623 Посольський приказ.

У боротьбі з Османською імперією і Кримським ханством донські козаки часто взаємодіяли з запороз. козацтвом. 1632 між ними було укладено угоду про взаємодопомогу. З листами про допомогу до ДКВ зверталися гетьмани Б.Хмельницький (1649 і 1650) та І.Брюховецький (1668), згодом – кошовий отаман I.Сірко.

Царський уряд поступово ліквідовував автономію Дону. 1676 донське козацтво склало присягу на вірність царю, з 1721 перебувало у підпорядкуванні Військ. колегії. 1775 імп. Катерина II своїм указом скасувала рештки автономії ДКВ. Від 1815 тер. ОВД у військ. та адм. відношенні підпорядковувались Гол. штабу Військ. мін-ва, з 1875 – Гол. управлінню козачих військ, од 1910 – козачому від. Гол. штабу. Усі козачі війська Росії очолював отаман, від 1827 ним вважався спадкоємець престолу. На чолі ДКВ стояв «наказний» (призначений) отаман. При отамані існував військ. штаб, який керував справами війська через отаманів відділів чи окружних отаманів.

ДКВ брало участь у всіх війнах Росії 18–20 ст. Під час Першої світової війни воно виставило 60 кінних полків, 136 окремих сотень і півсотень, 6 піших батальйонів, 33 батареї, 5 запасних полків (загалом понад 100 тис. воїнів). На 1917 тер. ОВД становила 144,6 квадратних верст, де мешкало бл. 4 млн осіб, з яких 42,3 % – козаки і 25,5 % «корінні» селяни, решта – «іногородні». 17 черв. 1917 на Великому військ. крузі (представницькі збори козацтва) військ. отаманом обрано ген. О.Каледіна і створено Донський військ. уряд, який після Жовтневої революції 1917 не визнав більшовицького Раднаркому і оголосив себе єдиною владою на тер. ОВД. Досягнуто порозуміння в певній координації дій з Ген. секретаріатом УНР і встановлено міждерж. контакти на рівні постійних представників.

Після встановлення більшовицької влади на Дону козацтво втратило всі свої права і привілеї. Це спричинило його виступ проти рад. влади. 16 трав. 1918 на Крузі порятунку Дону військ. отаманом обрано ген. П.Краснова і створено уряд Великого Війська Донського (ВВД). 8 серп. 1918 уряди Української Держави та ВВД підписали договір про осн. принципи двосторонніх відносин, згідно з яким обидві сторони визнавали суверенність і незалежність одна одної, відмовлялися від територіальних претензій. Держ. кордоном визначалася адм. межа між ОВД та Воронезькою, Харків. і Катеринослав. губ. Уряди брали на себе зобов’язання забезпечити права укр. та донської нац. меншин у галузі мови, освіти та к-ри. Між Укр. Д-вою і ВВД були встановлені офіц. дипломатичні відносини.

У січ. 1919 Донська армія була підпорядкована ген. А.Денікіну, який очолював ЗС Пд. Росії. У лют. на Великому військ. крузі військ. отаманом обрано ген. А.Богаєвського. Під час походу ген. Денікіна на Москву Донська армія забезпечувала правий фланг Добровольчої армії. Після поразки під м. Воронеж і с. Касторно (нині с-ще міськ. типу Курської обл., РФ) її залишки відступили до Новоросійська, звідки були евакуйовані до Криму і зведені у Донський корпус. У листоп. 1920 з частинами Російської армії ген. П. Врангеля корпус було евакуйовано до Туреччини, а згодом перекинуто до Болгарії та Югославії.

Частини донського козацтва входили також до складу Червоної армії. На їхній базі створено кінні д-зії, корпуси та армії. Постановою Всерос. ЦВК 1920 на козачі області РСФРР розповсюджено заг. законоположення про землеустрій та землекористування, що поклало край існуванню козацтва як окремого стану. 20 квіт. 1936 ЦВК СРСР скасував існуючі для козацтва обмеження щодо служби в Червоній армії. Були сформовані донські козачі кінні частини і з’єднання, які брали участь у Другій світовій війні. Козачі військ. частини воювали також на боці гітлерівської Німеччини.

Від 2-ї пол. 1980-х рр. на Дону розпочався процес відродження донського козацтва.

Література

• Савельев А.Трехсотлетие Войска Донского. 1570–1870. СПб., 1870; Картины былого Тихого Дона, т. 1–2. СПб., 1909;
• Краснов П.Н.Всевеликое Войско Донское. В кн.: Архив русской революции, т. 5. М., 1991.

Джерела

• Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — Київ : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл.

Автор: А.О. Буравченков.; url: http://history.org.ua/?termin=Vsevelyke_Vijsko; том: 1