Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/Врангель Петро Миколайович

ВРАНГЕЛЬ Петро Миколайович

(28.06.1878–25.04.1928) – рос. військ. та політ. діяч. Н. в м. Ново-Олександрівськ Ковенської губ. (нині м. Зарасай, Литва). Закінчив Гірничий ін-т (1901, Санкт-Петербург), склав іспит на офіцерський чин при Миколаївському імператорському кавалерійс. уч-щі (1902), закінчив Імператорську військ. акад. (1910). Учасник російсько-японської війни 1904–1905 та Першої світової війни, ген.-майор, команд. кінним корпусом.

Один з провідників Білого руху. Відкинув пропозицію гетьмана П.Скоропадського очолити укр. ЗС. Від серп. 1918 – у Добровольчій армії, нач. кінної д-зії, командир кінного корпусу. Підвищений в чині до ген.-лейтенанта. У ЗС Пд. Росії (ЗСПР) – команд. Кавказ. добровольчою армією (січ.–трав. 1919), Кавказ. армією (трав.–груд. 1919), Добровольчою армією (груд. 1919 – січ. 1920). Від квіт. 1920 – головнокоманд. ЗСПР, реорганізованих ним у Російську армію. Після поразки від Червоної армії 16 листоп. 1920 на чолі залишків армії евакуювався з Криму до Туреччини. Проживав у Югославії, Бельгії. Заснував Рос. заг.-воїнський союз (1924).

П. у м. Брюссель (Бельгія). Похований у м. Бєлград (Югославія).

Література

• Бортневский в.Загадка смерти генерала Врангеля. СПб., 1996;
• Венков А.В.Врангель. В кн.: Белые генералы. Ростов-на-Дону, 1998.

Джерела

• Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — Київ : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл.

Автор: А.О. Буравченков.; url: http://history.org.ua/?termin=Vranhel_P; том: 1