Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/Волока

ВОЛОКА

– земельна ділянка та одиниця вимірювання с.-г. землі; побутувала у Великому князівстві Литовському (ВКЛ) та Короні Польській у 16–18 ст. Відома на Підляшші з 14–15 ст. Протягом 1-ї пол. 16 ст. вона як одиниця виміру земельних площ набула поширення в шляхетських та великокнязівських помістях. Офіц. узаконена польс. королем Сигізмундом ІІ Августом в «Уставі на волоки» 1557. У значенні поземельної міри застосовувалася, зокрема, т. зв. литов. в., яка складалася з 30 моргів (бл. 21,36 га), 1 морг містив 30 прутів (бл. 0,71 га), 1 прут – 7,5 ліктів (237,3 м²), 1 лікоть землі мав 0,42 м² (за умови, що 1 лікоть = 64,9 см; довжина ліктя в різних регіонах коливалась від 29,8 до 73,2 см). Старопольс. в. мала 25 моргів (бл. 17,95 га), новохолмська – 24,5 моргів (17,36 га), старохолмська та новопольс. – 23,5 морга (бл. 16,8 га). в.-наділ теж не була сталою величиною і мала регіональні особливості: 30-моргова в. трапляється здебільшого в Жемайтії (нині зх. ч. Литви) та в містах. У переважній більшості земель ВКЛ побутувала 33-моргова в. (бл. 23 га), саме її використання рекомендовано «Уставою на волоки» 1557. В Україні 16 ст. (в Кременецькому пов.) переважала 36-моргова в. (бл. 25 га) і, як виняток, фіксувалася 52-моргова (бл. 37 га). На Лівобереж. Україні 17–18 ст. побутували литов. і польс. в., а їх розмір коливався від 19 до 22 га.

Література

ред.
  • Похилевич Д.Л. Землеустройство и поземельный кадастр в Белоруссии, Литве и Украине в XVI–XVII вв. В кн.: Материалы по истории земледелия СССР. М., 1952;
  • Пичета в.И. Аграрная реформа Сигизмунда-Августа в Литовско-Русском государстве. М., 1958;
  • Dunin-Wąsowicz A. Pomiary gruntu w Koronie w XVI–XVIII wieku. Warszawa, 1994;
  • Гурбик А. Аграрна реформа в Україні XVI ст. К., 1997;
  • Герасименко Н.О. Міри земельних площ Лівобережної України (друга половина XVII–XVIII ст.). К., 1998.

Джерела

ред.

Автор: А.О. Гурбик.; url: http://history.org.ua/?termin=Voloka_mira; том: 1