Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/Андрій Боголюбський
АНДРІЙ БОГОЛЮБСЬКИЙ
Андрій Юрійович Боголюбський (бл. 1120—30.06.1174) — кн. вишгородський, пересопницький, владимиро-суздальський (1155—74). 2-й або 3-й син Юрія Долгорукого, внук Володимира Мономаха. Мати — дочка половецького хана Аепи Осеневича. Перша дружина не відома, друга — осетинська княжна. На політ. сцену А.Б. вийшов у серед. 1140-х рр. 1147 разом з братом Ростиславом ходив за наказом батька на Рязань (Рязань давня — нині археол. пам’ятка, поблизу сучасного м. Спаськ-Рязанський Рязанської обл., РФ). Під час війни за Київ між Юрієм Долгоруким і його небожем Ізяславом Мстиславичем 1148—51 А.Б. підтримував батька. Коли батько сідав на київ. престол, він наділяв синів володіннями в Пд. Русі. 1149 А.Б. одержав від батька Вишгород, а 1150, замість нього, Туров, Пінськ (нині с-ще міськ. типу і місто в Білорусі), Дорогобуж і Пересопницю, але 1151 до Києва повернувся Ізяслав, і А.Б. втратив ці володіння. У берез. 1155 Юрій знову став вел. київ. князем і дав А.Б. Вишгород, де завжди сиділи старші сини київ. володарів, перші кандидати на київ. престол. Однак А.Б. не бачив для себе перспектив у Києві. 1155 він без згоди батька залишив Вишгород і перебрався до Владимира на Клязьмі (нині м. Владимир, РФ). Після смерті батька 1157 А.Б. витіснив із Ростова (нині місто Ярославської обл., РФ) і Суздаля (нині місто Владимирської обл., РФ) своїх молодших братів Михалка і Всеволода і об’єднав під своєю рукою пн.-сх. руські землі, ставши вел. кн. ВЛАДИМИРО-СУЗДАЛЬСЬКЕ КНЯЗІВСТВО. Своєю столицею він зробив м. Владимир, яке укріпив і прикрасив, збудувавши новий дитинець, гол. ворота якого були зведені за зразком київ. Золотих воріт і одержали ту саму назву, а також величний Успенський собор. Сам А.Б. жив у замку неподалік від Владимира в с. Боголюбово (нині с-ще міськ. типу Владимирської обл., РФ).
А.Б. продовжив політику батька, намагаючись підкорити собі Новгород Великий і порядкувати в Пд. Русі. Він вигнав до Візантії чотирьох своїх братів разом з їхньою матір’ю, другою дружиною Юрія Долгорукого. По смерті київ. кн. Ростислава Мстиславича, свого брата в перших, А.Б. доручив синові Мстиславу заволодіти Києвом, що той і зробив 12 берез. 1169 разом з черніг. Ольговичами й ін. пд.-рус. князями. У Києві А.Б. посадив свого брата Гліба. 1173 він безуспішно боровся із смоленськими князями Ростиславичами за Київ і Київ. землю. Авторитарні методи правління, буйний норов і жорстокість стосовно навіть близьких людей призвели до організації змови проти А.Б. Князь був забитий боярами в ніч проти 30 черв. 1174 у Боголюбові.
Канонізований РПЦ.
Джерела
ред.- Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — Київ : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл.
Автор: М.Ф. Котляр; url: http://history.org.ua/?termin=Andrij_Boholiubskyj; том: 1