Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/Анастас

АНАСТАС

(Дмитрієв, Черкес; р. н. і р. с. невід.) — діяч доби Руїни, один із керівників оборони Ладижина (нині місто Він. обл.) під час турец. наступу на Поділля 1674 (див. ЛАДИЖИНСЬКА ОБОРОНА 1674). А. був греком за походженням, займався торгівлею, осів у м-ку ЛИСЯНКА. Після взяття Лисянки рос. військами у берез. 1672 перейшов від гетьмана П.Дорошенка на бік гетьмана І.Самойловича, певний час перебував у Переяславі (нині м. Переяслав-Хмельницький). В умовах антитур. альянсу Росії та Польщі дістав дозвіл на формування у Подністров’ї загону добровольців (сам був призначений його ротмістром) для протидії туркам. Воював на Поділлі, згодом вернувся на ЛІВОБЕРЕЖНА УКРАЇНА, Лівобережжя, об’єднався з полк. Д.Мурашком і знову рушив на подільський кордон. Відзначився у боях під БАРОКО, Стіною, Каншицею, Тульчином, розгромив турец. загін під с. Тиманівка (нині село Тульчинського р-ну Він. обл.). Потім зробив рейд до Молдови, захопив під Цецорою 18 турец. «язиків» і прибув до Ладижина — центра підпорядкованого Польщі козацтва. Тут разом з полковниками Д.Мурашком і В.Сербином очолив оборону міста, яке обложила турец. армія (понад 150 тис. вояків). Більше 10 днів невеликий укр. гарнізон разом із міщанами стримував ворожі штурми, завдавши туркам значних втрат (до 20 тис. осіб). 19 серп. 1674 Ладижин впав і був спалений ворогом. А. зумів дістатися на волю, але його полонив якийсь українець-потурнак і продав як бранця молдов. господареві Г.Дуці. Згодом А. потрапив до Валахії (див. Волощина), де за його волю внесли викуп грец. купці. Через землі Угорщини та Польщі А. дістався Львова, потім — ВІННИЦЯ, Білої Церкви та Києва. У січ. 1675 рос. цар Олексій Михайлович звелів йому прибути до Москви. Подальша доля А. невідома.

Література

ред.
  • Мицик Ю. Грек Анастас — оборонець Ладижина. В кн.: Історичний календар’ 99. К., 1998.

Джерела

ред.

Автор: Д.С. Вирський; url: http://history.org.ua/?termin=Anastas; том: 1