Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/АГРАРНА РЕФОРМА 16 СТ.

АГРАРНА РЕФОРМА 16 СТОЛІТТЯ

— заходи, що здійснювалися правителями Великого князівства Литовського (ВКЛ) задля зміцнення держ. казни за рахунок реформування усталених на той час аграрних відносин.

Осн. засади А. р. були викладені у великокнязівських правових актах: уставі 1514; грамоті 1529; уставі 1547; «Уставі на волоки» 1557, поправах до останніх від 20 жовт. 1557, 20 трав., 20 черв., 20 жовт. 1558; посланнях та інструкціях ревізорам, мірникам і лісничим. Джерелами А. р. були також практика і досвід промірювання й кадастру земель у помістях окремих регіонів Литви, Білорусі та України 1-ї пол. 16 ст.

Планувалося на основі чіткого обліку великокнязівської, шляхетської і сел. землі підвищити продуктивність фільварків (а там, де не було останніх, створити їх) і сел. г-в з метою збільшення вир-ва товарного збіжжя. Для цього передбачалося усунути всі наявні перешкоди (дальноземелля, хаотичність розміщення полів тощо) і створити сприятливі умови для остаточного переходу г-в до досконаліших землеробських систем. Необхідно було й раціональніше розподілити сел. землю згідно з вироб. можливостями кожного дворового г-ва, а також встановити для них адекватні їхній екон. спроможності податки і повинності. Додатковим джерелом зростання надходжень до казни мали стати лісові угіддя.

А. р. розпочалася в 1-й пол. 16 ст. Вона була проведена у великокнязівських помістях власне Литви, Зх. і Центр. Білорусі та деяких зх. регіонах України і завершилася в 60-ті рр. 16 ст. (загалом ревізори переміряли бл. 2 млн га землі). У приватних маєтках МАГНАТИ і шляхти реформа дещо затягнулася. Реформування останніх на литов. землях тривало до кін. 16 ст., а в сх.-білорус. волостях ВКЛ — аж до серед. 17 ст. На укр. землях, які після ЛЮБЛІНСЬКА УНІЯ 1569 відійшли до Польщі, впровадження волочної системи (див. Волочна поміра) відбувалося і в подальшому. На Правобережній Україні реформування земельного устрою відбувалося також у 2-й пол. 16 ст., а в 1-й пол. 17 ст. спроби введення волочної системи були зафіксовані на ЛІВОБЕРЕЖНА УКРАЇНА, Лівобережжя.

Загалом на власне укр. землях реформування г-в за принципом волочної системи протягом 16 ст. було засвідчено (джерелами) в Кременецькому пов., Ковельському, Ратненському й Любомльському староствах, а також у Руському воєводстві (крім Снятинського, Коломийського, Галицького, Теребовлянського та Рогатинського староств). В останньому вводилися не волоки, а лани. Було також зафіксовано фрагментарні відомості про волочні села в окремих приватних помістях Луцького та Володимирського пов. на Волині.

А. р. внесла зміни в сел. землеволодіння. У реформованих селах руйнувалося сформоване віками, засноване на звичаєвому праві володіння селян землею — вони втрачали можливість вільно розпоряджатися своїми наділами, а розміри останніх значно зменшувалися. Хоча структура сел. землеволодіння не зазнала кардинальних змін: з одного боку, укр. селяни мали індивідуальні наділи (алоди), а з другого — як і до реформи, зберігалося громад. землеволодіння (альменда). Щоправда, і за землі спільного користування селяни зобов’язані були сплачувати податки. Реформа призвела до збільшення норми феод. ренти. У реформованих селах Волині широко практикувалася відробіткова та грошова рента. Відробітки в 2-й пол. 16 ст. становили 3—4 дні на тиждень, а грошовий чинш коливався від 31 до 60 грошей з однієї волоки. В перебігу А. р. певною мірою змінювалося становище сільс. адміністрації укр. земель. Нововведенням було створення війтівств, які охоплювали кілька сусідніх сільс. громад. Війти в таких випадках займали проміжне місце між кер-вом окремих громад (ін-ти отаманів, тивунів, старців, десятників) та урядом гродським. Значної трансформації зазнала просторова локалізація сільс. поселень України. В реформованих регіонах Волині на зміну розкиданим малодвірним селищам-дворищам з черезсмужжям їхніх земель прийшли багатодвірні села з упорядкованою забудовою. В ході наступу на сел. землеволодіння, який відбувався під час А. р., посполиті відтіснялися на пд.-сх. укр. землі. Значна ч. переселенців згодом вливалася в козац. середовище. Подібна доля спіткала й укр. боярство. Певна частина бояр-слуг, які не змогли під час А. р. підтвердити свої права на землю та шляхетство, також поповнила ряди укр. козацтва, що сприяло не лише кількісному зростанню останнього, а й якісним змінам в його середовищі.

Література

Пичета В.И. Аграрная реформа Сигизмунда-Августа в Литовско-Русском государстве. М., 1917;
Похилевич Д.Л. Крестьяне Белоруссии и Литвы в XVI—XVIII вв. Львов, 1957;
Пичета В.И. Белоруссия и Литва XV—XVI вв. М., 1961;
Юргинис Ю.М. Аграрная реформа и хозяйственные мероприятия литовского великокняжеского правительства. В кн.: Ежегодник по аграрной истории Восточной Европы 1970 г. Рига, 1977;
Гурбик А. Аграрна реформа в Україні XVI ст. К., 1997;
Його ж. Еволюція соціально-територіальних спільнот в середньовічній Україні (волость, дворище, село, сябринна спілка). К., 1998;
Hurbyk A. Reforma wloczna na Ukrainie w XVI wieku. В кн.: Roczniki Dziejow Spolecznych i Gospodarczych, t. 59. 1999.

Джерела

Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — Київ : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл.

Автор: А.О. Гурбик; url: http://history.org.ua/?termin=Ahrarna_reforma_16; том: 1