Вікіпедія:Проєкт:Адміністративні одиниці країн світу/Білорусь/Правопис
Нижче наведені правила правопису, яких варто дотримуватися при передачі білоруських власних назв українською мовою.
IV. ПРАВОПИС ВЛАСНИХ НАЗВ
ред.ГЕОГРАФІЧНІ НАЗВИ
ред.§ 149. Географічні назви інших країн
ред.Географічні назви інших країн передаємо в українській мові відповідно до вимог практичної транскрипції.
- Е,…, И
- …[У] деяких позиціях літеру е слов'янських мов із кириличним алфавітом передаємо через є:
- на початку слова, після голосного й при роздільній вимові після приголосного: Єйськ, Єлéць, Єнісéй, Єгóр'євськ, Колгýєв, Скóп'є;
- …
- …Білоруське е передаємо через і (у назвах, засвоєних українською мовою) або через е: Білове́зька Пу́ща, Білору́сь, але Ре́чиця.
- …
- …
- Літеру и передаємо:
- через і:
- а) на початку географічних назв: Ігáрка, Іркýтськ, оз. Ільмéнь, Індигíрка, Іртúш;
- б) у кінці незмінюваних назв або слів у формі множини: Брóнниці, Жигулí, Митúщі;
- в) усередині слова після приголосного — перед голосним, приголосним й або іншими приголосними (крім випадків, передбачених нижче): Челя́бінськ, Двінá, Кíнешма, оз. Селігéр, Бородінó, Рíєка.
- через ї після голосного й при роздільній вимові після приголосного: Трóїцьк, Анáньїно, Мáр'їно.
- через и:
- а) після ж, ч, ш, щ і ц перед приголосним: Жигáлово, Жúздра, А́чинськ, Нáльчик, Єгóршино, Ішúм, Камúшин, Тýшино, Щигрú, Цимля́нськ та ін.;
- б) у географічних назвах, утворених від імен, спільних для української та інших слов'янських мов, які в українській мові пишемо з и: Гаврúлово, Данúлов, Дмúтров, Михáйловське, але Ніколáєвськ-на-Амýрі та ін. (тобто від імен, що в українській мові мають форму, виразно відмінну від форми цього ж імені, вживаної в інших мовах);
- в) …
- г) у складних географічних назвах, де и виконує функцію сполучного звука: Владивостóк, П'ятигóрськ, Семипалáтинськ;
- ґ) у префіксі при-: Привóлжя, Примóр'я, Прикýмськ;
- д) у суфіксах -ик-, -ич-, -иц-, -ищ-: Зимóвники, Тупúк; Боровичí, Котéльнич, Осипóвичі, У́глич; Брóнниці, Гливúці, оз. Колвúцьке, Луховúці; Митúщі, Ртúщево;
- е) …
- Ы…
- через і:
- Літеру ы … передаємо через и: Вúкса, Вúтегра, Іртúш, Сúзрань, Сиктивкáр, Чебоксáри, Шáхти.
§ 150. Географічні назви з прикметниковими закінченнями
ред.- прикметникові закінчення слов'янських географічних назв передаємо так само, як у прізвищах, але у формі всіх трьох граматичних родів та однини й множини: у чоловічому роді — через -ий після твердого приголосного, через -ій — після м'якого приголосного; у жіночому роді — через -а, -я; у середньому роді — через -е, -о, -є; у множині — через -і: Становúй (хребет); Велúкий У́стюг, Новúй Сад, Олéній (острів); Лихá (річка), Нúжня Тунгýска, Бáнська Бúстриця, Зелéна Гýра; Благодáрне, Бологé (рос. Бологóе), Велúко-Тúрново, Покрóвське; Кáрлові Вáри.
- слов'янські назви з кінцевими -ово, -ево та -ино передаємо через -ово, -єво та -іно (-їно), після шиплячих — -ино зі збереженням закінчення -о (на відміну від аналогічних українських назв на -е): Внýково, Гáброво, Кóсово, Орє́хово-Зýєво, Сарáєво; Бородінó, Мáр'їно, Пýшкіно; Єгóршино, Рóщино. Закінчення -о зберігається і в назвах на зразок Радóмсько, що за походженням є відносними прикметниками, які в сучасній українській мові, на відміну від попередніх географічних назв, не відмінюємо;
§ 151. Апостроф, м'який знак
ред.- Апостроф, м'який знак у слов'янських географічних назвах ставимо в тих самих випадках, що й у прізвищах (див. § 144), а в назвах неслов'янського походження на території слов'янських країн, крім того, — після деяких інших приголосних: Скóп'є, Ак'я́р, Амудар'я́ ; перед йо апостроф не пишемо: Муравйóво.
- Примітка. Коли я, ю означають сполучення м'якого приголосного з а, у, то апостроф перед ними не пишемо: Вя́зьма, Вя́тка, Кя́хта, Крю́ково, Рязáнь, Хя́рма.
-
- твердий кінцевий приголосний основи ц пом'якшуємо в усіх слов'янських географічних назвах, зокрема в суфіксах -ець, -аць, -иц(я): Олóнець, Повенéць, Череповéць, Крáгуєваць, Стóлаць; Дембúця, Лóмниця, Рéчиця, Óломоуць.
- суфікси географічних назв -ск, -цк передаємо відповідно українськими суфіксами -ськ, -цьк: Брянськ, Гданськ, Курськ; Кузнéцьк, Трóїцьк.
- Географічні назви, не вживані без номенклатурних слів, перекладаємо: Аравíйське мóре, мис Дóброї Надíї, Пéрська затóка, Півнíчний Льодовúтий океáн.
- Звичайно перекладаємо і прикметники на означення розмірів, взаємного розміщення та сторін світу в складі географічних назв: Велúкий каньйóн, Нúжній Нóвгород, Півдéнна Амéрика, Півнíчний пóлюс.
Апостроф (§ 144): 12. Апостроф пишемо після губних, задньоязикових і р перед я, ю, є, ї: Аля́б'єв, Арéф'єв, Водоп'я́нов, Григóр'єв, Захáр'їн, Луб'я́нцев, Лук'я́нов, Пом'ялóвський, Прокóф'єв, Рум'я́нцев, Ю́р'єв, В'ю́жин; перед йо апостроф не пишемо: Воробйóв, Соловйóв. Примітка. Коли я, ю означають сполучення пом'якшеного приголосного з а, у, то апостроф перед ними не пишемо: Бядýля, Пясéцький, Рю́мін.