Віктор Люшніг

Австрійський і німецький офіцер

Віктор Люшніг (нім. Viktor Luschnig; 29 липня 1895, Галіціен16 лютого 1972, Штайндорф-ам-Оссіахер-Зе) — австро-угорський, австрійський і німецький офіцер, генерал-майор вермахту. Кавалер Німецького хреста в золоті.

Віктор Люшніг
нім. Viktor Luschnig
Народився 29 липня 1895(1895-07-29)
Galliziend, Австро-Угорщина
Помер 16 лютого 1972(1972-02-16) (76 років)
Steindorf am Ossiacher Seed, Каринтія, Австрія
Діяльність офіцер
Учасник Перша світова війна і Друга світова війна
Військове звання  Генерал-майор
Нагороди
Золотий німецький хрест
Золотий німецький хрест
Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу
Медаль «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
Медаль «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
Орден Залізної Корони 3 ступеня
Орден Залізної Корони 3 ступеня
Військовий хрест Карла (Австро-Угорщина)
Військовий хрест Карла (Австро-Угорщина)
Пам'ятна військова медаль (Австрія)
Пам'ятна військова медаль (Австрія)
Срібний знак «За заслуги перед Австрійською Республікою»
Срібний знак «За заслуги перед Австрійською Республікою»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)

Біографія ред.

15 жовтня 1914 року вступив у 7-й саперний батальйон. Учасник Першої світової війни, після закінчення якої продовжив службу в австрійській армії. Після аншлюсу 15 березня 1938 року автоматично перейшов у вермахт. З 10 листопада 1938 року — командир 86-го інженерного батальйону, з 5 січня 1941 року — 511-го інженерного полку. З 27 березня по 25 квітня 1943 року — керівник інженерних частин 4-ї, з 25 жовтня 1943 року — 1-ї танкової армії. З 14 жовтня 1944 року — вищий керівник інженерних частин особливого призначення 106.

Звання ред.

Нагороди ред.

Література ред.

Посилання ред.