Відкат (корупція)
Відкат ― це форма підкупу шляхом переговорів, при якій особа отримує хабар, або комісійні в обмін на надані послуги. Винагорода (гроші, товари чи послуги, що передаються) обговорюється заздалегідь. Відкат відрізняється від інших видів хабарів тим, що йдеться про попередню змову між двома сторонами, а не однією стороною, яка вимагає хабар в іншої[1]. Метою відкату, як правило, є спонукання іншої сторони до співпраці у незаконній схемі[2].
| Відкат |
Термін «відкат» походить з розмовної мови й описує спосіб, яким отримувач незаконної вигоди віддає частину «прибутку» іншій особі за допомогу в її отриманні[3].
Види та методи ред.
Найпоширеніша форма відкату передбачає надання продавцем шахрайського або завищеного рахунку (часто на товари чи послуги, які не були потрібні, низької якості або і те, і інше), а працівник іншої компанії допомагає в забезпеченні платежу. За свою допомогу в забезпеченні оплати особа отримує якусь плату (готівку, товари, послуги) або послугу (найм родича, працевлаштування тощо)[4].
«Брокери відкату» ― це особи, які можуть не отримувати відкат особисто, але допомагають пов'язати особу чи компанію, що надає товари чи послуги, з особами, здатними допомогти у незаконних платежах. За допомогу у зв'язку двох сторін, що домовляються, одна або обидві сторони можуть здійснити платіж цьому «брокеру»[5].
В уряді ред.
Відкати ― одна з найпоширеніших форм державної корупції[3]. У деяких випадках відкат набуває форми «зрізу», і може бути настільки відомим, що є загальновідомим ― і навіть стати частиною культури нації. Наприклад, в Індонезії президента Сухарто публічно називали «паном двадцять п'ять відсотків», оскільки він вимагав, щоб усі основні контракти по всій країні забезпечували йому 25 відсотків доходу. В Пакистані президент Асіф Алі Зардарі був публічно відомий як «містер 10 відсотків» з тієї ж причини, яка згодом стала стовідсотковою. Після вступу в уряд він почав брати 10% усіх основних інвестицій, перш ніж затвердити контракт[1]. Однак відкати відрізняються від інших форм корупції, таких як перекидання активів, наприклад, при розкраданні, через змову двох сторін[2].
Схеми відкату можуть бути поширеними. Наприклад, у США компанії, що надають медичні послуги пацієнтам Medicare, платили лікарям, щоб вони відправляли пацієнтів до них, незалежно від того, потребує пацієнт лікування, діагностики чи обстеження, чи ні. У 1987 р. Конгрес США прийняв жорсткий Закон про боротьбу з відкатами, щоб запобігти таким схемам[6].
В Італії політичну сцену кардинально змінили скандали в Тангентополі в 1990-х роках, які виявили широке використання відкатів у національних та місцевих органах влади.
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ а б Wrage, Alexandra Addison. Bribery and Extortion: Undermining Business, Governments, and Security. Westport, Conn.: Praeger Security International, 2007. p. 14.
- ↑ а б Kranacher, Riley, and Wells, p. 387.
- ↑ а б Campos, p. 299.
- ↑ Albrecht, Albrecht, Albrecht, and Zimbelman, p. 517.
- ↑ Campos, p. 299—300.
- ↑ Buchbinder and Shanks, p. 365.