Від'ємний податок на доходи фізичних осіб
Від'ємний податок на доходи фізичних осіб (англ. negative income tax, NIT) — система оподаткування, яка обговорювалася в економічних колах, але так і не запроваджена. Запропонована Джульєт Ріс-Вільямс, британською письменницею та ліберальним політиком 1940-х років[1]. Концепцію популяризував американський економіст Мілтон Фрідман у своїй праці «Капіталізм і свобода».
Через від'ємний податок на доходи фізичних осіб можна запровадити або базовий дохід, або доповнити систему гарантованого мінімального доходу. У системі від'ємного податку громадянин, який отримує дохід на рівні певної встановленої межі, не платить податків взагалі; ті, хто отримують дохід вище, платять податки згідно з пропорційною ставкою; ті, хто отримують нижче встановленої межі, отримують виплату, яка компенсуватиме недостачу[2].
Приклад ред.
Згідно з ідеєю, необхідно встановити, наприклад, пропорційний податок на доходи фізичних осіб зі ставкою 25 %. При цьому держава зобов'язана виплачувати, наприклад, 10 000 грошових одиниць щорічно кожному платнику податків. Таким чином, виходить, що людина, яка заробила 8 000 грошових одиниць, не заплатить податків взагалі, а ще отримає від держави додаткові 8 000 грошових одиниць → (8 000 — (8 000 × 0.25) + 10 000) = 16 000.
Поріг знаходиться, в даному випадку, на позначці 40 000 грошових одиниць — тільки той, хто заробляє більше, реально платить податки державі.
Але, у сьогоднішній практиці, від'ємний податок існує переважно у формі виплат грошових субсидій низькооплачуваним працівникам, коли їх дохід падає нижче гарантованого мінімуму. При цьому, від'ємний податок на доходи фізичних осіб знижується із підвищенням трудового доходу.
Переваги ред.
Метою від'ємного податку є створення єдиної простої системи, яка не тільки б забезпечила державу податками та зборами, але й забезпечила мінімальний рівень доходу для усіх громадян. Теоретично, відпадає необхідність у встановленні мінімального рівня оплати праці, талонів на їжу, субсидій та матеріальної допомоги та інших форм державної підтримки малозабезпечених. Знижуються витрати на адміністрування податків та зборів, зменшується потреба у широкому бюрократичному апараті для управління програмами допомоги.
Критика ред.
Загальна критика ВПД полягає у зниженні стимулів до роботи при такій системі, тому що отримувачі гарантованого доходу будуть отримувати його навіть без працевлаштування[3].
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ "Advocating negative income taxes: Juliet Rhys-Williams and Milton Friedman" (PDF). web.archive.org. 3 березня 2016. Архів оригіналу (PDF) за 3 березня 2016. Процитовано 30 січня 2019.
- ↑ Replace Welfare With a Negative Income Tax. Economics21 (англ.). 7 жовтня 2015. Архів оригіналу за 16 квітня 2016. Процитовано 30 січня 2019.
- ↑ Negative Income Tax, by Jodie T. Allen: The Concise Encyclopedia of Economics | Library of Economics and Liberty. www.econlib.org. Архів оригіналу за 28 травня 2019. Процитовано 30 січня 2019.