Вівтар Сан-Дзаккарія (вен. Pala di San Zaccaria), інша назва «Свята співбесіда» — вівтар з церкви Сан-Дзаккарія у Венеції, створений італійським живописцем Джованні Белліні (бл.1430—1516), майстром венеційської школи.

Вівтар Сан-Дзаккарія
італ. Pala di San Zaccaria
Творець: Джованні Белліні
Час створення: 1505
Розміри: 500 х 235 см
Висота: 402 см
Ширина: 273 см
Матеріал: олійні фарби на полотні
Жанр: сакральне мистецтво
Зберігається: Італія, Венеція
Музей: церква Св. Захарія
CMNS: Вівтар Сан-Дзаккарія у Вікісховищі

За припущеннями дослідників, вівтарний образ відноситься до пізніх творів художника і створений у той же період, що і уславлена картина Джорджоне Мадонна ді Кастельфранко, тобто на початку XVI ст.

Картина зберігається на первісному місці у церкві Сан-Дзаккарія в Венеції. Серед творів Джованні Белліні є безумовним шедевром. Картина стала етапним твором для венеційського живопису. Її композиція та образи надихнули на створення декількох картин учнів і послідовників Джованні Белліні, серед яких ранні твори Тиціана і Джорджоне.

Саме цей вівтарний образ описав Нобелівський лауреат з літератури, поет Йосип Бродський в своєму есе «Набережна Невиліковних». Названа церква розташована неподалік від колишнього середньовічного району, де стояв шпиталь для невиліковних хворих в Венеції. По назві шпиталю була названа й набережна. Пізніше, аби забути трагічні сторінки історії міста, набережну перейменували. Нині вона носить назву Фондамента Дзаттере (вен. Fondamenta Zattere), це південна частина острова Дорсодуро. Район відомий через один з красивіших храмів Венеції — собор Санта-Марія-делла-Салуте, побудований на знак позбавлення Венеції від чуми. Набережна Невиліковних пов'язана в есе Бродського з невиліковною тугою по батьківщині, яку той залишив не за власним бажанням.

Див. також ред.

Посилання ред.

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Вівтар Сан-Дзаккарія