Вівсянчик сіроголовий

вид птахів
Вівсянчик сіроголовий
Самець сіроголового вівсянчика
Самець сіроголового вівсянчика
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Саякові (Thraupidae)
Рід: Вівсянчик (Phrygilus)
Вид: Вівсянчик сіроголовий
Phrygilus punensis
Ridgway, 1887
Ареал виду
Ареал виду
Підвиди

(Див. текст)

Синоніми
Phrygilus atriceps punensis
Посилання
Вікісховище: Phrygilus punensis
Віківиди: Phrygilus punensis
EOL: 1050377
ITIS: 562050
МСОП: 22723064
NCBI: 1073814

Вівся́нчик сіроголовий[2] (Phrygilus punensis) — вид горобцеподібних птахів родини саякових (Thraupidae). Мешкає в Болівії і Перу.

Опис

ред.
 
Сіроголовий вівсянчик

Довжина птаха становить 15,5-16 см, вага 35,9-38,5 г. Виду притаманний статевий диморфізм. У самців голова і шия темні, сизувато-сірі. Спина ораннжево-жовта, груди лимонно-жовті. Крила і хвіст сизувато-сірі, світліші за голову. Живіт білуватий. Очі карі, дзьоб роговий, лапи тілесного кольору. Самиці мають менш сизе, більш сірувате забарвлення. Нижня частина тіла коричнювата, спина має зеленуватий відтінок. Молоді мають тьмяніше забарвлення, нижня частина тіла у них більш охриста.

Підвиди

ред.

Виділяють два підвиди:[3]

  • P. p. chloronotus Philippi Bañados & Goodall, 1957 — Анди на півночі і в центрі Перу (від південної Кахамарки до Аякучо і північного Куско);
  • P. p. punensis Burmeister, 1860 — Анди на півдні Перу (Пуно) та на північному заході Болівії (Ла-Пас).

Поширення і екологія

ред.

Сіроголові вівсянчики у високогірних чагарникових заростях, на високогірних луках пуна та серед скель, порослих травою і чагарниками. Зустрічаються поодинці або парами, переважно на висоті від 2500 до 4500 м над рівнем моря. Взимку вони утворюють зграйки або приєднуються до змішаних зграй птахів, частина популяції мігрує в долини. Живляться насінням і комахами, яких шукають на землі.

Примітки

ред.
  1. BirdLife International (2016). Phrygilus punensis. Архів оригіналу за 25 лютого 2021. Процитовано 2 березня 2022.
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Tanagers and allies. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 29 квітня 2014. Процитовано 02 березня 2022.