Вєтров Петро Сидорович
Вєтров Петро Сидорович — (12 липня 1911, Армавір, Краснодарський край, Росія — травень 1980, Луганськ, СРСР) — український актор театру, режисер. Народний артист Української РСР (1954).
| Вєтров Петро Сидорович | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народився | 12 липня 1911 Армавір, Кубанська область, Російська імперія | |||
| Помер | травень 1980 (68 років) Ворошиловград, Українська РСР, СРСР | |||
| Громадянство |  СРСР | |||
| Діяльність | актор | |||
| Alma mater | Ленінградський театральний інститут імені О. М. Островського | |||
| У шлюбі з | Вєтрова Євгенія Іванівна | |||
| Нагороди та премії | ||||
 | ||||
|
| ||||
Біографія
ред.Вєтров Петро Сидорович — актор, режисер, народився у місті Армавір, на півдні Росії в Краснодарському краї. Закінчив Ленінградський театральний інститут в 1935 році і там же робив свої перші кроки на підмостках у театрі імені Ленінського комсомолу. З 1937 по 1944 рік був актором і режисером Ворошиловградського театру юного глядача. Згодом творча доля його перетиналася з театрами Кіровограда, Маріуполя. А в 1952 році повертається до Воришиловграду і до 1959 року — головний режисер Ворошиловградського російського драматичного театру. З 1963 року — головний режисер в Луганському українському музично-драматичному театрі.
Звання і нагороди
ред.Творчий доробок
ред.Поставив понад 100 спектаклів, серед них:
- «Беспреданница» — Миколи Островського,
- «Учень диявола» — Бернарда Шоу,
- «Последние» — Максима Горького.
Зіграв багато ролей серед них:
- Петручо — «Укрощение строптивой» Шекспіра,
- Корчагін — «Як гартувалася сталь» Миколи Островського,
- Макар — «Макар Діброва» Олександра Островського.
Джерела і посилання
ред.- Луганська обласна універсальна наукова бібліотека ім. О. М. Горького [Архівовано 14 квітня 2022 у Wayback Machine.]
- Мистецтво України: Енциклопедія. — К.: Українська енциклопедія. — 1994. — Т.1. — С. 316–317 (Вєтров Петро Сидорович: Біографічна довідка)
- Видатні особистості Луганщини. — Луганськ: Світлиця, 2008.- С. 32 (Вєтров Петро Сидорович)
- Давыдова Н.; «Моя жизнь — театр»; Ворошиловградская правда. — 1989. — 22 янв.
- Безбородько, О.; «Сердце не прощает — так назывался один из спектаклей» //ЖИЗНЬ ЛУГАНСКА . — 2006 . — № 36 . — С. 11