Вулкан Заварицького
Вулкан Заварицького — активний вулкан на острові Сімушир Великої Курильської гряди.
| Вулкан Заварицького | ||||
 | ||||
|
46°55′ пн. ш. 151°57′ сх. д. / 46.917° пн. ш. 151.950° сх. д. | ||||
| Країна | Росія | |||
|---|---|---|---|---|
| Регіон | Курильський район | |||
| Система | Велика Курильська гряда | |||
| Тип | кальдера | |||
| Висота | 624 м | |||
| Вік | Голоцен | |||
| Виверження | 1957 | |||
  Вулкан Заварицького Вулкан Заварицького (Росія) | ||||
 | ||||
Має у своєму складі 3 кальдери діаметром 10, 8, та 3 км відповідно. Наймолодша кальдера була сформована в епоху голоцену; всередині її знаходиться озеро вулканічного походження Бірюзове глибиною близько 70 м.
У XX столітті вулкан Заварицького вивергався двічі. Перше виверження, як було встановлено по лавовим опадам, відбулося між 1916 та 1931 роками. Внаслідок цього у північній частині вулканічного озера утворився маленький острів. Друге виверження відбулося 1957 року, воно значно скоротило розміри озера. Завдяки цьому виверженню стало відомо, що фосфорити можуть утворюватися не тільки внаслідок хімічних процесів у морі, а й унаслідок вулканічної діяльності земної кори [1]. На початок ХХІ сторіччя фіксується фумарольна та термальна активність.
Названий на ім'я геолога та петрографа А. М. Заварицького [2] .
Примітки ред.
- ↑ Дары Плутона попадают в царство Нептуна [Архівовано 2009-03-21 у Wayback Machine.] — «GeoMan.ru: Библиотека по географии»
- ↑ Масленников Б. Г. Морская карта рассказывает / Под ред. Н. И. Смирнова. — 2-е изд. — М. : Воениздат, 1986. — С. 91. — 35000 прим.
Посилання ред.
- Активні вулкани Курильських островів. Короткий опис
- Zavaritzki Caldera (англ.) . Global Volcanism Program . Smithsonian Institution .
- Дані склад родоначальних розплавів з автореферату дисертації П. Ю. Плечова «Множинність джерел острівних магм і динаміка їх взаємодії»