Вулиця 29 Вересня (Кременчук)
Ву́лиця 29 Вересня — одна з центральних вулиць Кременчука у Автозаводському районі. Протяжність близько 600 метрів. Названа на честь вигнаннання нацистів з міста 29 вересня 1943 року.
| Вулиця 29 Вересня Кременчук | |
|---|---|
_(20.01.12).jpg) Вулиця 29 Вересня на початку | |
| Місцевість | Центр |
| Район | Автозаводський |
| Назва на честь | вигнання нацистів з Кременчука |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 0,6 км |
| Координати початку | 49°03′59″ пн. ш. 33°24′34″ сх. д. / 49.066359° пн. ш. 33.409359° сх. д. |
| Координати кінця | 49°04′15″ пн. ш. 33°24′17″ сх. д. / 49.070787° пн. ш. 33.404832° сх. д. |
| Номери телефонів |
(код міста 0536 для шестизначних номерів та 05366 - для п'ятизначних) 3-3X-XX, 3-4X-XX, 3-7X-XX, 74-XX-XX |
| Транспорт | |
| Рух | двобічний |
| Будівлі, пам'ятки, інфраструктура | |
| Архітектурні пам'ятки | Свято-Миколаївська церква[1] |
| Храми | Свято-Миколаївська церква[1] |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | пошук у Nominatim |
| Мапа | |
 Вулиця 29 Вересня у Вікісховищі | |
Опис ред.
Розташування ред.
Вулиця розташована в центральній частині міста. Починається з вул. Ігоря Сердюка та прямує на північний захід, де входить у вул. Полковника Гегечкорі.
Проходить крізь такі вулиці (з початку до кінця):
Будівлі та об'єкти ред.
- Буд. № 6 — Кременчуцьке міське управління УМВС України в Полтавській області[2]
- Буд. № 16/32 — Свято-Миколаївська церква[1]
Історія ред.
XIX століття ред.
У період активного розвитку міста у XIX столітті на вулиці з'явилися багато важливих споруд: Пушкінська народна аудиторія, Будинок мирових суддів. На вулиці також розташовувався молитовний будинок «Клауз», Московське страхове товариство, Санкт-Петербурзьке страхове товариство, проживали купці, чиновники, лікарі, військові[3].
1910 року збудовано римо-католицьку церкву (нині Собор святого Миколая Чудотворця) на кошти полтавської дворянки Котович у готичному стилі. Вона заповіла церкві значні кошти, яких вистачило на ремонт діючого костелу в Полтаві та будівництво нового у Кременчуці. Функціонував до 1919. Після встановлення радянської влади богослужіння були заборонені, а приміщення експропрійоване більшовиками. До 1970-х у ньому розміщувались будинок культури, будинок урочистостей, будинок офіцерів, кінотеатр, дитячоюнацька спортивна школа № 2 (1971–1991). Після об'єднавчого собору належить до Православної церкви України.
Повоєнне відновлення ред.
.JPG)
Під час Другої світової війни вся забудова на вулиці була знищена. Новий ансамбль вулиці формувався у післявоєнний радянський період.
Пушкінська народна аудиторія серйозно постраждала і не підлягала відновленню. Руїни збереглися до 1975 року. Потім на їх місці була побудована швейна фабрика[4].
У 1977 році два сквери на вулиці Соборній (тоді - Леніна), що розділяються до цього бульваром Пушкіна, були об'єднані у єдиний сквер Жовтневий (нині Сквер імені Олега Бабаєва)[5]. Вулиця, таким чином, виявилася розділеною на дві частини. Частина, що розташовувалася за вулицею Леніна, отримала назву на честь дня вигнання німців з Кременчука: вулиця 29-о вересня.
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ а б в Пам'ятки архітектури місцевого значення. Полтавська область. Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 5 лютого 2012.
- ↑ Кременчуцький міський відділ. Архів оригіналу за 24 січня 2014. Процитовано 25 жовтня 2015.
- ↑ Адреса-календар і Довідкова книжка Полтавської губернії на 1901 рік (рос.). histpol.pl.ua. Архів оригіналу за 20 квітня 2021. Процитовано 26 травня 2017.
- ↑ Лушакова А.Н. История Пушкинской народной аудитории в Кременчуге (рос.). okrain.net.ua. Архів оригіналу за 20 травня 2020. Процитовано 16 травня 2017.
- ↑ Музиченко М.В., Соколова І.М. Сквер Жовтневий в Кременчуці. Смарагдові шати Кременчука: істория міста в парках i скверах (рос.). Окраины Кременчуга. Архів оригіналу за 2 червня 2020. Процитовано 6 червня 2017.