Вулиця Левка Лук'яненка (Кременчук)
Ву́лиця Левка Лук'яненка — одна з вулиць Кременчука. Протяжність близько 1100 метрів.
| Вулиця Левка Лук'яненка Кременчук | |
|---|---|
_(4.05.11).jpg) Вулиця Левка Лук'яненка після перетину з Сумською вулицею в сторону вулиці Троїцької | |
| Місцевість | Центр, Щемилівка |
| Район | Автозаводський, Крюківський |
| Колишні назви | |
| Приютська [1], Горького | |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 1,1 км |
| Номери телефонів |
(код міста 0536 для шестизначних номерів та 05366 - для п'ятизначних) 2-2X-XX, 2-3X-XX, 2-4X-XX, 2-5X-XX, 2-6X-XX, 71-XX-XX |
| Транспорт | |
| Рух | двобічний |
| Покриття | асфальт |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | r4058111 |
| На карті |
.JPG) На карті населеного пункту |
| Мапа | |
 | |
 Вулиця Левка Лук'яненка у Вікісховищі | |
Розташування ред.
Вулиця розташована в північно-центральній частині міста. Починається з вул. Соборної та прямує на північний-захід, де входить у вул. Ткаченка.
Проходить крізь такі вулиці (з початку вулиці до кінця):
Опис ред.
Вулиця розташована в спальній частині міста. На вулиці відсутній інтенсивний рух транспорту.
Походження назви ред.
Історична назва вулиці — Приютська[2] (на вулиці розташовувався «нічний притулок»).
Під час совєцької окупації вулицю перейменували на честь російського письменника Максима Горького[3].
У 2016 році в рамках декомунізації висувалися пропозиції про перейменування вулиці, проте вулиця зберегла свою назву[4].
У вересні 2022 року вулицю було перейменовано на честь Левка Лук'яненка.
Історія ред.
У 1803 році між вулицями Приютська, Весела (вулиця 1905 року), Міщанська (Софіївська), Олексіївська (Шевченка) була облаштована Навчальна площа для проведення військових навчань та парадів[5]. У 1887 році в кварталі між Приютською, Кривогрязною (Троїцька), Міщанською (Софіївська) та Бульварною (Богаєвського) вулицями «Товариство Ф. Сандомирський та М. Рабинович» побудувало тютюново-махорочну фабрику. У 1906 року товариство розпалося і Нохім Іцкович Рабинович заснував його місці власне тютюнове підприємство «Самокат»[6].
У 1903 році на ділянці при садибі нічліжного притулку на розі вулиць Солдатська та Приютська розпочалося будівництво будівлі міської лікарні для бідних хворих. У 1906 році будівництво було завершено, але в будівлі було відкрито пологовий притулок. Лікарня ж була відкрита в іншому місці[7].
За радянської влади у 1920 році на місці Навчальної площі було розбито сквер. Наприкінці 1930-х років у центрі скверу було збудовано школу. Під час німецької окупації 1941—1943 років будинок займав військовий шпиталь, у сквері ховали німецьких солдат. Під час відступу німці зруйнували школу.
У повоєнні радянські роки більшу частину колишньої Навчальної площі було облаштовано під новий сквер махорочників (роботи з озеленення були проведені навесні 1949 року). У 1960—1962 роках на території скверу була побудована нова школа. У повоєнний період на вулиці були також збудовані численні багатоповерхові будинки[5].
Будівлі та об'єкти ред.
На більшій частині вулиці розташовано багатоповерхові будинки, у кінці ж — приватні.
Література ред.
- Музиченко Н. В., Соколова І. М. «Смарагдові шати Кременчука: історія міста в парках і скверах» (2016)
- Лушакова А. М., Євселевський Л. І. Вулицями старого Кременчука / А. М. Лушакова, Л. І. Євселевський. — Видання друге, перероблене і доповнене. — Кременчук: Вид–во «Кременчук», 2001 (рос.).
Джерела ред.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Вулиця Левка Лук'яненка (Кременчук) |
- ↑ Вулиці [Архівовано 13 січня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Лушакова А.Н. Улицы и площади в Кременчуге в 1901 году (рос.). Окраины Кременчуга. Архів оригіналу за 26 листопада 2017. Процитовано 11 вересня 2017.
- ↑ История города Кременчуг. kremen.pro. Архів оригіналу за 27 липня 2017. Процитовано 11 вересня 2017.
- ↑ В списке на переименование в Кременчуге – 120 улиц. Все новости Кременчуга на сайте ТелеграфЪ (рос.). Архів оригіналу за 23 грудня 2021. Процитовано 11 вересня 2017.
- ↑ а б Музыченко Н.В., Соколова И.Н. Сквер на Учебной площади в Кременчуге (рос.). Окраины Кременчуга. Архів оригіналу за 23 грудня 2021. Процитовано 11 вересня 2017.
- ↑ Особняк Н.Рабиновича в Кременчуге (рос.). Окраины Кременчуга. Архів оригіналу за 12 грудня 2019. Процитовано 11 вересня 2017.
- ↑ Лушакова А.Н., Евселевский Л.И. Общество врачей в Кременчуге (рос.). Окраины Кременчуга. Архів оригіналу за 23 грудня 2021. Процитовано 11 вересня 2017.