Євселевський Лев Ісаакович

Євселевський Лев Ісаакович (нар. 2 січня 1928, Кременчук, УРСРпом. 24 листопада 2011[1], Сан-Франциско, США) — історик, краєзнавець, професор, доктор історичних наук, педагог і громадський діяч, автор книг з історії міста Кременчука. Його наукова спадщина становить понад 400 праць.

Євселевський Лев Ісаакович
Народився2 січня 1928(1928-01-02)
Кременчук
Україна
Помер24 листопада 2011(2011-11-24) (83 роки)
Сан-Франциско
США
КраїнаУкраїна Україна
Галузькраєзнавство, історія
ЗакладКременчуцький національний університет
Вчене званняпрофесор
Науковий ступіньдоктор історичних наук
Нагороди

Біографія

ред.
 
Будівля колишньої школи № 9, у якій навчався Євселевський. Зараз штабні будинки Кременчуцького льотного коледжу

Народився Лев Ісаакович у Кременчуці 2 січня 1928 року в сім'ї службовця. До червня 1941 року навчався в СШ № 9. У воєнні роки, ставши напівсиротою працював в Узбекистані у колгоспі, потім на заводі. Повернувся з евакуації у Кременчук. Закінчив вечірню школу, Полтавський педінститут (1955)[2]. Працював на комсомольській і партійній роботі в Кременчуцькому районі.

У 1954 році почав працювати викладачем історії у медичному училищі. Там захопився краєзнавством. Досліджував історію антифашистського підпілля на Кременчуччині. У 1965 році вийшов його перший краєзнавчий нарис про Кременчук. А вже 1966 року — публіцістичний нарис «Чуєш, Дніпре!» про антифашистське підпілля у співавторстві з П. М. Пустовітом та Г. С. Барвінком. За цю книгу її авторам була присуджена обласна комсомольська премія імені Петра Артеменка.

Особливу роль зіграв Євселевський у відродженні Кременчуцького краєзнавчого музею. Це він підняв питання про музей перед міською владою, був активним членом оргкомітету з його створення. У музеї зберігаються свідоцтва Євселевського — члена оргкомітету, копії листів до Міністерства культури, центральних музеїв країни з проханням надати йому допомогу у вирішенні питань, пов'язаних з підготовкою до відкриття музею.

1970 року йому була присвоєна науковий ступінь кандидата історичних наук. Тема дисертації — «Революційна боротьба трудящих Кременчука (кінець XIX — початок ХХ століття)». У цьому ж році Лев Ісаакович перейшов працювати в Кременчуцьку філію Харківського політехнічного інституту (зараз Кременчуцький національний університет). За ініціативи Євселевского або при його безпосередній участі були підготовлені монографії з історії Крюківського вагонобудівного заводу, Кременчуцького заводу дорожніх машин, нафтопереробного та Кременчуцького автомобільного заводів.

Темою його докторської дисертації, яку він захистив 1989 року, була «Історія фабрик і заводів Україні. Історіографія проблеми». Цій проблемі він присвятив близько 50 книг та довідкових матеріалів з краєзнавства. У листопаді 1991 року Євселевскому присвоєно звання професора. 1995 року було видано його історичний нарис «Кременчуччина з давніх часів до XIX століття». Лев Ісаакович тісно співпрацював з краєзнавчим музеєм. Він брав участь у написанні концепції майбутньої експозиції, ділився матеріалами з власної колекції періоду Радянсько-німецької війни, Голодомору, репресій.

Одним з перших серед учених України Лев Євселевський звернувся до аналізу причин і наслідків масових репресій в епоху тоталітаризму. У 1989 році Євселевський ініціював створення місцевого відділення Всеукраїнського історико-просвітницького товариства «Меморіал». Плідною була праця Євселевського у підготовці таких збірок біографічних нарисів, як «Реабілітовані історією», «Репресоване краєзнавство», «Долі людські», серії брошур «Історія Кременчуччини у біографічних нарисах» та ін. За вагомий особистий внесок у розвиток краєзнавства Леву Ісааковичу Євселевському присвоєно звання «Заслужений працівник культури України».

Першим Лев Євселевський опублікував також інші праці з історії міста, які не збігалися з радянською ідеологією в історичній науці — про мера Кременчука, який у період окупації рятував євреїв від розстрілів, а також свідчення про діяльність в Кременчуці українського націоналістичного підпілля — ОУН.[3]

У 1996 році Лев Євселевський переїхав жити до США, в місто Сан-Франциско, де жили його рідні. Проте він продовжував підтримувати тісні зв'язки з науковцями Кременчука, надсилав свої статті на науково-практичні конференції з краєзнавства, що проходили у місті, публікувався у місцевих газетах, продовжував вивчати історію міста. До останніх днів допомагав Кременчуцькому краєзнавчому музею, ділився своїм баченням ролі музею у навчанні.

Лев Ісаакович Євселевський помер у листопаді 2011 року.[4]

Наукові праці

ред.

Автор більше 400 праць. Писав статті на науково-практичні конференції з краєзнавства, публікувався в місцевих газетах.

  • «Кременчук. Краєзнавчий нарис»
  • «Кременчук. Путівник»
  • «Вулицями старого Кременчука»
  • «Шлюпки пливуть по Пслу»
  • «Нескорені»
  • «На рубежах вогненних років»
  • «Кременчуччина з давніх часів до XIX століття», 1995 рік
  • публіцистичних нарис «Чуєш, Дніпро!» у співавторстві з П. Н. Пустовіт і Г. С. Барвінком
  • Був одним з авторів нарису про Кременчук у «Історії міст і сіл України»
  • 1970 — кандидатська дисертація дисертації: «Революційна боротьба трудящих Кременчука (кінець XIX — початок ХХ століття)»
  • 1989 — докторська дисертація «Історія фабрик і заводів України. Історіографія проблеми»
  • Збірка біографічних нарисів «Реабілітовані історією»
  • Збірка біографічних нарисів «Репресоване краєзнавство»
  • Збірка біографічних нарисів «Долі людські»
  • серії брошур «Історія Кременчуччини в біографічних нарисах»

Нагороди

ред.
  • Обласна комсомольська премія імені П. Артеменко за публіцистичних нарис «Чуєш, Дніпро!» про антинімецьке підпілля у співавторстві з П. Н. Пустовіт і Г. С. Барвінком.
  • За вагомий особистий внесок у розвиток краєзнавства Леву Ісааковичу Євселевському присвоєно почесне звання «Заслужений працівник культури України».

Вшанування пам'яті

ред.

У Кременчуці на будинку, де жив Лев Євселевський за адресою: пров. Дмитра Тьомкіна 1, планують встановити меморіальну дошку.[5]

У місті Кременчук провулок Бригадирівський перейменували на провулок Льва Євселевського.

Примітки та джерела

ред.
  1. Лев Исаакович Евселевский. Окраины Кременчуга (рос.). 16 квітня 2012. Архів оригіналу за 23 грудня 2021. Процитовано 23 грудня 2021. [Архівовано 2021-12-23 у Wayback Machine.]
  2. Євселевський Лев Ісаакович [Архівовано 26 грудня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
  3. Помер Лев Євселевський — «батько» історії Кременчука. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 24 січня 2012. [Архівовано 2016-03-05 у Wayback Machine.]
  4. У Сан-Франциско помер автор безлічі книг про історію Кременчука Лев Євселевський [Архівовано 1 січня 2012 у Wayback Machine.](рос.)
  5. Кременчуцького краєзнавця Льва Євселевського вшанують[недоступне посилання з червня 2019]

Посилання

ред.