Врачеський монастир Сорока Святих мучеників — це діючий монастир Православної церкви Болгарії, частина Ловчанської єпархії.

Врачеський монастир

42°53′14″ пн. ш. 23°41′56″ сх. д. / 42.887097° пн. ш. 23.698977° сх. д. / 42.887097; 23.698977
Країна Болгарія
РозташуванняВрачеш
Статус спадщинипам'ятка культурної спадщини в Болгаріїd

Врачеський монастир. Карта розташування: Болгарія
Врачеський монастир
Врачеський монастир
Врачеський монастир (Болгарія)
Мапа

CMNS: Врачеський монастир у Вікісховищі

Розташування

ред.

Розташований за 5 км на захід від села Врачеш, за 10 км від Ботевграда.

Історія

ред.

Врачеський монастир був заснований у XIII ст. Після битви при Клокотниці, коли цар Іван Асен II переміг епірського правителя Феодора Комнина. Битва відбулася у день, коли святкується пам'ять Сорока святих мучеників і на знак подяки цар-переможець на їх честь побудував багато церков і монастирів, які носять їхнє ім'я. При створенні монастир був чоловічим, брати монахи старанно розшифровували і поширювали богослужбові книги. У XVII столітті діяла церковна школа. У XV і в XVIII був спалений. Монастир поринає в забуття до 1890 року. В 1891 році на старому фундаменті найвідоміший майстер в Ботевградському краї Вуно Марков[bg] побудував невелику церкву. В монастирі відновлюється монастирське життя. Спочатку в ньому перебували ченці- чоловіки, а з 1937 року в монастирі з'являється жіночий гуртожиток, перша ігуменя якого — мати Касіана. В даний час діє.

Архітектура

ред.

Являє собою комплекс з церкви, житлових та господарських споруд. Монастирська церква — однонефна, одноабсидна, безкупольна, з внутрішнім і відкритим притвором, над яким височіє дзвіниця. В одному з житлових будинків пізніше було побудовано каплицю, присвячену Св. Клименту Охридського. У безпосередній близькості від монастиря, на правому березі річки є монастирське мінеральне джерело. Над монастирем підноситься гострий пік, на якому знаходяться залишки фортеці Градіштє (Чешковград).

В наш час монастир оголошений пам'яткою культури.

Джерела

ред.
  • «Манастирите в България», издание на Panorama.bg, ИВИДИМ София 2005 г.

Посилання

ред.