Відкрити головне меню

Воєнно-Сухумська дорога — історична назва дороги через Головний Кавказький хребет, що сполучає міста Черкеськ (Карачаєво-Черкесія) і Сухумі (Грузія).

Воєнно-Сухумська дорога
Загальні дані
Країна Росія Росія
Мережа Автомобільні дороги федерального значення Російської Федерації
Номер A155
Довжина 190 км
початок Невинномиськ
через Карачаєвськ
кінець Домбай
Дорожнє покриття асфальт
OpenStreetMap 109878 ·R (Карачаєво-Черкесія)
Воєнно-Сухумська дорога
Воєнно-Сухумська дорога - Пам'ятник радянським воїнам, які загинули в боях за Кавказ

МаршрутРедагувати

0 km – Невинномиськ
40 km – Еркін-Шахар
65 km – Черкеськ
78 km – Усть-Джегута
105 km – Сари-Тюз, відгалуження на R256 через станицю Зеленчуцька, далі на Майкоп
120 km – Карачаєвськ, відгалуження на A157 на П'ятигорськ
181 km - відгалуження на Сєверний Приют й Клухорський перевал (грунтова дорога Абхазію)
190 km – Домбай

ІсторіяРедагувати

Частина Воєнно-Сухумської дороги називалася «турецькою стежкою», яка як караванний шлях була відома з найдавніших часів. В VIII столітті по ній в Аланію вторглися араби. Цей караванний шлях зображений на венеціанській карті-схемі XIV століття.

Проект будівництва колісної дороги народився в 50-х рр. XIX століття. Будівництво було розпочато в 1894 р. і остаточно завершено в 1903 р. Дорога з'єднала міста Черкеськ (тоді станиця Баталпашинська) і Сухумі.[1]

У роки громадянської війни (1917–1922/1923) дорога стала місцем сутичок протиборчих сторін. Для автомобільного руху дорогу намагалися використовувати лише в роки Великої Вітчизняної війни. З 1946 р. не використовується як автомобільна дорога. В радянські часи дорога отримала популярність як цікавий туристичний маршрут, адже навколо дороги на території Абхазії знаходиться велика кількість пам'яток стародавньої архітектури.

Сучасний станРедагувати

Довжина 337 км. З боку Карачаєво-Черкесії найбільшу частину дороги асфальтовано. Проходить через місто Карачаєвськ, гірський курорт Теберду і далі по Гоначхірській ущелині вздовж річки Клухор. Останнім пунктом на дорозі з боку Карачаєво-Черкесії раніше була турбаза «Північний притулок», яка повністю зникла на початку 1990-х років. Потім 13-кілометрову ділянку дороги перетинає Великий Кавказький хребет по Клухорському перевалу (висота 2781 м) і виходить до бази «Південний притулок» в Кодорській ущелині Абхазії. Далі дорога йде вздовж річки Клич до першого населеного пункту з боку Абхазії після перевалу — сванського села Омарішара. Потім дорога йде по Кодорській ущелині, уздовж річки Велика Мачара, і виходить на Чорноморське шосе в трьох кілометрах південніше Сухума.[2] З боку Карачаєво-Черкесії здебільшого дорогу асфальтовано (170 км). Асфальтована дорога закінчується в ущелині Північного Клухора неподалік від метеостанції. З боку Абхазії дорога (53 км) здебільшого не асфальтована.

Сама високогірна ділянка дороги - Клухорський перевал (2781 м)[3] Ділянка, що проходить через Клухорський перевал, в даний час не пристосована для автомобільного руху, а в перевальній частині стала практично непрохідною і для пішоходів через зсуви і розмиви. Для пішоходів і в'ючних тварин існує обхідна стежка по лівому березі Північного Клухора. Транспортне сполучення по Воєнно-Сухумській дорозі залежить від погоди на цій ділянці. Взимку тут часті снігові замети та сходи лавин. Після збройного грузино-абхазького конфлікту 19921993 рр., а також встановлення режиму державного кордону, наскрізний рух по дорозі закрито, прикордонна зона з боку Росії починається біля мосту через річку Кітче-Муруджу.

Відновлення дорогиРедагувати

З ініціативою відновлення дороги та будівництва окремих її ділянок для використання автомобільним транспортом виступили керівники Абхазії ( Сергій Багапш) та Карачаєво-Черкесії ( Мустафа Батдиєв)[4][5].

У 2010 році засоби масової інформації повідомляли, що розглядається два варіанти відновлення автомобільного руху між Карачаєво-Черкесією та Абхазією, причому обидва, для збереження цілорічного руху, передбачають будівництво тунелів. Перший з них передбачає прокладку тунелю довжиною понад 12 км в підошві Клухорський перевалу (тобто приблизно за маршрутом нині існуючої дороги), другий — будівництво дороги через Архиз[1] Передбачається, що нова дорога стане платною[5]. Варіант через Клухорський перевал пізніше був відхилений з екологічних міркувань, через те що він порушував режим Тебердинського заповідника і був запропонований варіант через перевал Нахар.

Керівництво Абхазії виступає проти будівництва Воєнно-Сухумської дороги, аргументуючи це рішення екологічними проблемами[6],[7].

Економічні, політичні, ідеологічні, екологічні аспекти будівництва дорогиРедагувати

Економічні аспектиРедагувати

Багато експертів і в Росії і в Абхазії висловлюють економічний скептицизм щодо будівництва дороги. Такий підхід розділяє абхазький бізнесмен, колишній депутат парламенту Абхазії Беслан Бутба:

Нам таку дорогу на Північний Кавказ не можна будувати, рано поки будувати. Ми слабка держава, ми не зможемо експлуатувати цю дорогу. Я думаю, що ця дорога передчасна. Коли ми будемо сильною державою, коли у нас будуть правильно працювати правоохоронні органи, можна буде думати про цю дорогу. Зараз Абхазії не варто вкладати в це гроші.

Аналогічної позиції дотримуються і деякі російські експерти, які вважають даний проект економічно нерентабельним, оскільки Абхазія — «тупикова» в транспортному відношенні держава.

Політичні аспектиРедагувати

Проект будівництва Воєнно-Сухумської дороги викликав негативну реакцію з грузинського боку. Член грузинського «уряду Абхазії у вигнанні» Коте Кучухідзе заявив, що це «ще одна спроба окупації територій Грузії з боку Росії».

Воєнно-Сухумський тракт потрібен і для стратегічних цілей, як запасний маршрут з Росії до Абхазії. До цих пір з Росії до Абхазії проходить єдиний сухопутний шлях — через Сочі (Краснодарський край РФ). Аналогічна ситуація і з Південною Осетією. Там планується будівництво запасного шляху через Мамісонську ущелину.

Абхазія в силу обставин, що склалися, і спільного кордону з Карачаєво-Черкеською республікою може стати основним і стратегічним партнером КЧР. Саме Республіка Абхазія може надати КЧР реальну перспективу вийти з транспортного тупика, отримати прямий вихід до моря, що є нагальною потребою.[8]

Екологічні аспектиРедагувати

Маршрут Воєнно-Сухумської дороги проходить через заповідні території та використовується для гірського туризму. Поява в даній місцевості важкої будівельної техніки, вибухи при розробці гірських порід, і в подальшому автомобільний рух завдало б значні екологічні збитки Тебердинському заповіднику.

Культурні аспектиРедагувати

Протягом багатьох тисячоліть Клухорський перевальний шлях, в давнину відомий під назвою «Турецька стежка», що отримав в XIX столітті найменування Воєнно-Сухумської дороги, відігравав важливу роль в економіці і культурних зв'язках народів, що мешкали по обидва боки Головного Кавказького хребта, особливо карачаївців і абхазів. Перевалом могли скористатися також і вороги для вторгнення до Абхазії з Північного Кавказу. Все це сприяло виникненню вздовж дороги великого числа пам'яток стародавнього зодчества, і в першу чергу фортець і храмів[9]. Це був основний караванний шлях, що зв'язував Колхіду з Каспієм. Як туристичний маршрут він залишається популярним і досі. Воєнно-Сухумська дорога дуже мальовнича.

Див. такожРедагувати

ВиноскиРедагувати