Воєводський Леопольд Францевич

Професор Леопо́льд Фра́нцевич Воєво́дський (нар. 15 листопада 1846(18461115), Вільно — пом. 21 квітня 1901, Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія) — педагог і історик Російської імперії XIX століття. Дослідник доби Стародавньої Греції.

Воєводський Леопольд Францевич
Народився 15 листопада 1846(1846-11-15)
Вільнюс, Російська імперія
Помер 21 квітня 1901(1901-04-21) (54 роки)
Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія
Поховання Перший Християнський цвинтар (Одеса)
Діяльність історик
Заклад Одеський національний університет імені І. І. Мечникова
Посада професор

ЖиттєписРедагувати

Леопольд Францевич Воєводський народився 15 листопада 1846 умісті Вільно.

Походив з польської дворянської родини. Після закінчення Либавської прогімназії, вступив у 1864 на фізико-математичний факультет Санкт-Петербурзького університету. Через три роки перевівся на історико-філологічний факультет, курс якого у 1870 року закінчив зі ступенем кандидата за твір «К исследованию развития религиозно-нравственных понятий у греков до Платона». Залишений при університеті для підготовки до професорського звання під керівництвом Карла Люгебіля[ru], приступив до роботи над магістерською дисертацією на тему: «Каннибализм в греческих мифах» (захищена 1875 року). У тому ж році рада Імператорського Новоросійського університету затвердила його на посаді доцента кафедри грецької словесності.

У період 1878—1879 років Воєводський перебував у закордонному відрядженні у містах Відень, Лейпциг, Берлін, за підсумками якого видав наукову працю. Зібрані ним матеріали лягли в основу докторської дисертації «Введение в мифологию „Одиссеи“», захищеної в Санкт-Петербурзькосй університеті 1882 року та книги під такою же назвою. Взявши до уваги рекомендацію Люгебіля, рада Новоросійського університету затвердила його відразу на посаді ординарного професора.

На історико-філологічному факультеті Леопольд Францевич читав лекційні курси з грецької граматики, історії та теорії грецької літератури; загальні спеціальні курси за творами грецьких та латинських авторів — Гомера, Гесіода, Арістофана, Павсанія, Вергілія тоощ. Проводив практичні заняття з палеографії, грецької міфології та граматиці класичних мов, інтерпретації творів античної літератури. Згодом вчений став викладати низку предметів, що не мали прямого відношення до класичної філології. Паралельно з викладацькою діяльністю, був секретарем факультету у періоди 1874—1876 і 1882—1884 років, постійно отримував наукові відрядження, у тому числі й за кордон. Після закінчення 25-річного терміну служби у 1898 році за рішенням ради університету був залишений для продовження викладацької діяльності. Однак, туберкульоз легенів та постійні нервові перевантаження не дозволили йому продовжити роботу в університеті. У 1899 році за власним проханням він подав у відставку. Помер 21 квітня 1901 в Одесі.

Був похований на Першому Християнському цвинтарі.[1] 1937 року комуністичною владою цвинтар було зруйновано. На його місці був відкритий «Парк Ілліча» з розважальними атракціонами. Нині достеменно відомо лише про деякі перепоховання зі Старого цвинтаря, а дані про перепоховання Воєводського відсутні.[2]

Науковий доробокРедагувати

Леопольд Францевич Воєводський вивчав творчість Генріха Гайне та інших німецьких ліриків, займався питанням спрощення російського правопису, цікавився математикою. Одним з перших ознайомив наукову громадськість із новим джерелом — «Міміамбами» Герода, визначивши їхнє місце та значення у системі давньогрецької літератури. Любов до філології Леопольда Воєводського поширювалась не лише на давньогрецьку але й на сучасну російську, що відбилося у невеликій брошурі. Дві роботи педагог підготував для шостого Археологічного з'їзду, що відбувався 1884 року в Одесі. Його зацікавила етимологія назви Чорного моря у давнині; крім того, йому було доручено скласти карту археологічних пам'ятників Північного Причорномор'я. Однак головним завданням він вважав дослідження давньої етики, порівняльне вивчення античної міфології.

Наукові публікаціїРедагувати

  • Каннибализм в греческих мифах. Опыт по истории развития нравственности. — СПб., 1874;
  • Этическое значение мифов // ЖМНП. — 1875. — Т.179. — № 6;
  • Введение в мифологию Одиссеи.- Одесса, 1881;
  • О происхождении названия Черного моря // Труды VI-го Археологического съезда. — 1884. — Т.II.;
  • Опыт упрощения русского правописания. — Одесса, 1898.

ПриміткиРедагувати

  1. Храм Всех Святых. Список захороненных людей.. Сайт Церкви Всіх Святих Одеської єпархії УПЦ (МП) (ru). Архів оригіналу за 2012-07-27. Процитовано 2011-04-15. 
  2. Шевчук А. Спасти мемориал — защитить честь города // Газета «Вечерняя Одесса». — 2010. — Вип. 118—119 (9249—9250) (14 серпня). Архівовано з джерела 30 травня 2016. (рос.)

Література та джерелаРедагувати

  • Маркевич А. И. Двадцатипятилетие Императорского Новороссийского университета (Историческая записка и академические списки).-Одесса, 1890.-С.285-286, 299, 655, 731.
  • Березин С. Е., Избаш Т. А. Воєводський Л. Ф. // ПОНУ. Видання друге, доповнене. Т.2. — Одеса, 2005. — С.265-267
  • Изучение античной истории в Новороссийском университете: профессор Леопольд Францевич Воеводский // ЗІФ. — Одеса, 2000. — Вип. X. — С. 59-65.