Вікіпедія

Ворона Дмитро Миколайович

український політик
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ворона.

Дмитро Миколайович Воро́на (нар. 24 липня 1980, Донецьк) — український проросійський політик, чиновник часів Віктора Януковича, заслужений юрист України, доктор юридичних наук, кандидат наук з державного управління, громадянин Росії.

Дмитро Миколайович Ворона
Народився24 липня 1980(1980-07-24) (44 роки)
Донецьк, Українська РСР, СРСР
Країна Україна
 Росія
Діяльністьполітик
Alma materДонНУ (2001)
Галузьюриспруденція
Посадачлен Ради Федерації[d] і член Ради Федерації[d]
Науковий ступіньдоктор юридичних наук,
ЧленствоРада Федерації
Нагородипозбавлений
CMNS: Ворона Дмитро Миколайович у Вікісховищі

Освіта

ред.

У 2001 році закінчив Донецький національний університет імені Василя Стуса, за фахом — юрист.

У 2009 році отримав науковий ступінь кандидата наук з державного управління. Тема дисертації: Формування та реалізація державної інноваційної політики: галузевий аспект.

У 2014 році отримав науковий ступінь доктора юридичних наук. Тема дисертації: Адміністративно-правовий аспект реалізації міграційної політики України: теорія, практика і законодавство.

Кар'єра

ред.
 
2014
 
Дмитро Ворона у 2014

Трудову діяльність розпочав у 1996 році юрисконсультом. Далі працював помічником голови Червоногвардійського районного суду м. Макіївки Управління юстиції Донецької області, адвокатом, керівником юридичних компаній, арбітражним керуючим.

У 2006 році був призначений заступником Міністра охорони навколишнього природного середовища України.

З березня 2010 року — Заступник Міністра внутрішніх справ України. За час роботи на посаді отримав відзнаки МВС «Вогнепальна зброя», «Законність, честь, професіоналізм» І та ІІ ст., «Почесний знак МВС України», «За відданість службі» І ст., «За професіоналізм в управлінні» І ст., «За розвиток інформаційних технологій» І ст., «Лицарю звитяги».

У грудні 2010 року призначений на посаду Голови Державної міграційної служби України.

У квітні 2011 року призначений заступником Міністра внутрішніх справ України — керівником апарату. У 2012 році отримав почесну відзнаку МВС «Лицар Закону».

У березні 2012 року був призначений Заступником Міністра юстиції України.

20 серпня 2012 року Дмитро Ворона очолив українську делегацію у GRECO (Group of States against corruption).

З 2013 по 2014 рік — Голова Державної реєстраційної служби України.

Неодноразово фігурував у корупційних скандалах.[1][2][3]

З 2014 року займається адвокатською практикою та благодійністю, створив адвокатську компанію. У 2015 році заснував Благодійний фонд «Православний спадок України на Святій Горі Афон».

Колабораційна діяльність, санкції та судовий вирок

ред.

У 2019 стало відомо, що Дмитро Ворона отримав російське громадянство. 15 жовтня 2020 року став главою корпорації розвитку так званої «Республіки Крим»[4]. У лютому 2022 року призначений радником так званого голови Криму Сергія Аксьонова[5].

З 20 грудня 2022 року Ворона Дмитро Миколайович Член Ради Федерації РФ як представник незаконно анексованої Запорізької області.[6][7]

У травні 2023 СБУ повідомила ексочільнику Реєстраційної служби України Дмитру Вороні про підозру в пособництві державі-агресору.[8]

Ворона також був радником Балицького. Саме він підготував звернення до очільника кремля, в якому пропонував нагородити російських військових та колаборантів, що брали учать у захопленні частини території на півдні України. Також він допомагав загарбникам створювати окупаційні органи рф, зокрема формувати «штат» однодумців. Згодом він став «сенатором рф від Запорізької області» та переїхав до москви.[9]

25 лютого 2023 року доданий до санкційного списку Європейського союзу.[10]

2 березня 2023 року персональні санкції на нього наклала Швейцарія[11], а 1 квітня — Україна[12].

21 березня 2024 року колишній очільник Державної реєстраційної служби України Дмитро Ворона отримав 12 років заочно за пособництво державі-агресору (ч. 1 ст. 111-2 КК України). Судом також конфісковано його майно і активи[13][14].

Відзнаки

ред.
  • Заслужений юрист України. (позбавлений)
  • Нагороджений Почесною грамотою Кабінету Міністрів України та орденом «За заслуги» ІІІ ступеня.[15] (позбавлений)

Примітки

ред.
  1. ↑ Замешанный в коррупционных скандалах замминистра МВД Дмитрий Ворона отправлен в отставку. Bagnet.org.
  2. ↑ Журналисты рассекретили коррупционную связь министра Лавриновича, его зама Вороны и «Мюльбауэра» (ДОКУМЕНТЫ) | Лица.
  3. ↑ Подчиненные Вороны и Забрудского продавали паспорта киллерам Дикаева по 20 тысяч гривен?. From-UA.
  4. ↑ В Крыму назначили нового главу Корпорации развития республики. Архів оригіналу за 7 лютого 2022. Процитовано 7 лютого 2022.
  5. ↑ Экс-руководитель Корпорации развития Крыма Дмитрий Ворона назначен на должность советника главы республики.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  6. ↑ ВОРОНА Дмитро Миколайович - біографія, досьє, активи | Війна і санкції. sanctions.nazk.gov.ua (укр.). Архів оригіналу за 14 березня 2023. Процитовано 14 березня 2023.
  7. ↑ СІА. Ворона Дмитрий Николаевич. Myrotvorets.center (ru-RU) . Процитовано 14 березня 2023.
  8. ↑ СБУ повідомила ексочільнику Реєстраційної служби України Дмитру Вороні про підозру в пособництві державі-агресору. LB.ua. 23 трав. 2023 р.
  9. ↑ За матеріалами СБУ двоє топпосадовців часів Януковича отримали заочні вироки. СБУ. 21 березня 2024.
  10. ↑ Council Decision (CFSP) 2023/432 of 25 February 2023 amending Decision 2014/145/CFSP concerning restrictive measures in respect of actions undermining or threatening the territorial integrity, sovereignty and independence of Ukraine (англ.), № 32023D0432, 25 лютого 2023, процитовано 14 березня 2023
  11. ↑ ВОРОНА Дмитро Миколайович - біографія, досьє, активи | Війна і санкції. sanctions.nazk.gov.ua. Архів оригіналу за 14 березня 2023. Процитовано 14 березня 2023.
  12. ↑ https://www.president.gov.ua/storage/j-files-storage/01/17/97/623846514a5770c2a3839ae27f028d5f_1680342471.pdf
  13. ↑ Ухвалено вироки двом урядовцям часів президента-втікача та конфісковано їхнє майно на понад 200 млн грн
  14. ↑ Ексчиновників Табачника та Ворону заочно засудили до 15 та 12 років
  15. ↑ Указ Президента України від 22 січня 2013 року № 35/2013 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Соборності та Свободи України». Архів оригіналу за 1 липня 2016. Процитовано 25 травня 2016.

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ворона_Дмитро_Миколайович&oldid=43500572