Волчков Володимир Микитович

Володи́мир Мики́тович Ві́льний[1] (справжє прізвище: Волчко́в; нар. 13 лютого 1921, с. Великомихайлівка, Покровський район, Дніпропетровська область, УРСР, СРСР — пом. 2 жовтня 1981, Київ, УРСР, СРСР) — український поет, прозаїк, публіцист, перекладач. Член Спілки письменників СРСР (1956). Учасник Другої світової війни.

Володимир Вільний
Ім'я при народженніВолодимир Микитович Волчков
Псевдонім«Вільний»
Народився13 лютого 1921(1921-02-13)
с.Великомихайлівка, Покровський район, Дніпропетровська область, УРСР, СРСР
Помер2 жовтня 1981(1981-10-02) (60 років)
Київ
ГромадянствоСРСР СРСР
Діяльністьпоет, прозаїк, публіцист, перекладач
Alma materКиївський педагогічний інститут
Мова творівукраїнська
НагородиОрден Червоної Зірки

Життєпис

ред.

1946 року закінчив Київський педагогічний інститут, працював у пресі.

Друкувався почав ще з довоєнного часу.

1949 року вийшла перша поетична книжка «Люблю життя».

Відображав воєнні часи, пафос перемоги, писав про турботи мирних днів. Радянська критика схвально відгукувалась про нього як про поета—лірика та поета—публіциста.

Вийшли друком його поетичні збірки:

  • 1952 — «Світи, наше сонце»,
  • 1957 — «Дай руку, товаришу!»,
  • 1962 — «Твоє повноліття»,
  • 1965 — «Сонячна соната»,
  • 1968 — «Ліричний наступ»,
  • 1974 — «Заповітне»,
  • 1974 — збірка нарисів про Голопристанський район «І лани широкополі…»,
  • 1979 — «Неопалима совість»,
  • 1981 — «Років багряний листопад», нариси, романи та повісті:
  • 1974 — «День нескінченний»,
  • 1976 — «Вогняні троянди»,
  • 1976 — «Кому співають жайвори»,
  • 1978 — «Висока проба».

Дочка — Вільна Ярослава Володимирівна, доктор філологічних наук, професор кафедри історії української літератури та шевченкознавства Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Син Волчков Олег Володимирович 1950—2010 рр.

Джерела

ред.

Примітки

ред.
  1. «Українська літературна енциклопедія». — К., 1988. — Т. 1: А-Г. — С. 317—328

Посилання

ред.