Волонтирець Дмитро Миколайович
Дмитро́ Микола́йович Волонтире́ць (11 лютого 1979 — 25 листопада 2019) — український військовик, молодший сержант, учасник російсько-української війни[1].
| Дмитро Волонтирець | ||||
|---|---|---|---|---|
 Молодший сержант | ||||
 | ||||
| Загальна інформація | ||||
| Народження | 11 лютого 1979 Снігурівка | |||
| Смерть | 25 листопада 2019 (40 років) | |||
| Псевдо | «Волина» | |||
| Військова служба | ||||
| Роки служби | 2014-2019 | |||
| Приналежність |  Україна | |||
| Вид ЗС |  МВС | |||
| Рід військ |  Національна гвардія | |||
| Формування | ||||
| Війни / битви | ||||
| Нагороди та відзнаки | ||||
| ||||
Короткий життєпис
ред.Народився 11.02.1979 року в місті Снігурівка (Миколаївська область).
Проходив військову службу за контрактом — у миротворчих підрозділах, зокрема в Іраку.
У складі БСП «Донбас» був одним з перших. Пройшов бої за Іловайськ й Дебальцеве. 2015 року він вступив до лав «Азову» та виконував найскладніші завдання з розмінування і був одним із найпрофесійніших саперів на фронті. Волина був одним із перших, хто створював та розвивав в «Азові» напрямок аеророзвідки — спочатку в першому батальйоні, а згодом і в усьому підрозділі. Своє захоплення розвідкою суміщав із саперною справою, працював сапером-розвідником на різних ділянках східного фронту. За час крайньої ротації «Азову» на Світлодарській дузі, а це понад вісім місяців щоденної важкої праці, Волина не взяв жодної відпустки. За свої завзятість та героїзм молодший сержант Волонтирець був нагороджений орденом «За мужність» 3-го ступеня, почесною відзнакою «За звитягу та вірність», а також нагрудним знаком «За доблесну службу». На його рахунку чимало бойових досягнень. Під час військових навчань здійснював проведення курсів з саперної справи на полігоні полку.
Волина був істинним патріотом своєї держави, любив свій підрозділ і був тут справжньою душею компанії. «Я сподіваюся, що колись вся армія стане такою, як наш полк, тоді нам не страшний будь-який противник», — говорив Волина в інтерв‘ю з передової пів року тому. «Нашу справу не закінчено, і якщо її отак кинути на півдорозі — навіщо тоді треба було все це починати?» — вважав азовець.
Переніс інсульт на полігоні полку біля Маріуполя, де проводив заняття з саперної справи. Близько тижня боровся за життя у лікарні, помер 25 листопада 2019 року.
Похований у Конотопі 30 листопада 2019-го.
Без Дмитра лишилися старший брат, дружина й син.
Нагороди та вшанування
ред.- Указом Президента України № 614/2019 від 21 серпня 2019 року за «особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України» орденом «За мужність» III ступеня[2]
- почесна відзнака «За звитягу та вірність»
- нагрудний знак «За доблесну службу»
- нагруднй знак «Доброволець».
Примітки
ред.- ↑ На Донбасі помер конотопчанин Дмитро Волонтирець. Що про це відомо
- ↑ Указ Президента України від 21 серпня року № 614/2019 «Про відзначення державними нагородами України»
https://azov.org.ua/y-vichnist-vidijshov-boec-voluna/ [Архівовано 30 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
https://azov.org.ua/proschannya-volina/ [Архівовано 30 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
Джерела
ред.- Помер воїн Азова, який пройшов Іловайський котел та Дебальцеве [Архівовано 14 лютого 2022 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |