Волок (рибальська сітка)
Во́лок[1][2] — риболовне знаряддя для лову риби вдвох у неглибокій воді. Також інколи бре́день, бродак, бродниця (від «брести»)[3].
.png)
Загальний опис ред.
Складається із трьох елементів: сітки-мішка (матні, гузиря) та двох бокових полотнищ, що в'яжуться із грубих міцних ниток у вигляді сітки[4]. До кінців прив'язуються вертикальні палиці — клячі[5]. Довжина волока — 10—100 м, висота 2—3 м (згідно зі словником Грінченка, довжина українського волока становила 3-6 сажнів, тобто 6-12 метрів)[6][7]. Вічка можуть мати різні розміри, залежно від розмірів ловленої риби: для лову широких риб (короп, сазан, лящ, карась тощо) розмір має бути в 5 разів менше довжини риби, для середніх — у 6,5 рази, для вузьких — у 10 разів.
Волок застосовують для ловлі риби і раків. Ним ловлять, заходячи в воду, протягуючи певний простір по воді і витягаючи знову на берег. Розповсюджений при ловлі риби на ставках, невеликих річках, примор'ї.
Примітки ред.
- ↑ Волок // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Волок // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- ↑ Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 55.
- ↑ Жайворонок В. В. Бредень // Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К. : Довіра, 2006. — С. 55.
- ↑ Кляч // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- ↑ Бредень // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- ↑ Бредень // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.).
Джерела ред.
- Академічний тлумачний словник української мови / Волок. [Архівовано 22 листопада 2021 у Wayback Machine.]