Відкрити головне меню

Ю́рій Васи́льович Во́лков (24 червня 1989(19890624) — 29 жовтня 2016) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Волков Юрій Васильович
UA-OR1-REC-GSB-H(2015).svg Солдат
Волков Юрій Васильович.jpg
Загальна інформація
Народження 24 червня 1989(1989-06-24)
Новоград-Волинський
Смерть 29 жовтня 2016(2016-10-29) (27 років)
поховання: Новоград-Волинський
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Emblem of the Ukrainian Ground Forces.svg Сухопутні війська
Рід військ БЗ МВ.svg Механізовані війська
Формування
54 ОРБ.png
 54 ОРБ
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Народився 1989 року а місті Новоград-Волинський (Житомирська область). В родині було п'ятеро дітей, батько помер, з 1992 року Юрій лишився без батьківської опіки; його та ще двох його братів розкидали по дитячих будинках. Коли його вирішили знайти, то довго не могли цього зробити — виявили Юру в дитбудинку у Денишах під Житомиром.

Після випуску з інтернату закінчив ВПУ за спеціальністю електрик. Переїхав жити до матері у село Романівка. Підробляв в Овручі у столярному цеху, різноробочим на будівництвах. Більше року працював охоронцем — в ТРЦ «Блокбастер» у Києві. 2015 року мати Юрія загинула в ДТП; незабаром померла нерідна бабуся, з якою він жив.

У квітні 2016 року підписав контракт на військову службу; солдат 54-го окремого розвідувального батальйону, майстер-номер обслуги.

28 жовтня 2016-го був важко поранений в часі мінометного обстрілу села Широкине (Волноваський район). Помер 29 жовтня від множинних осколкових поранень лівої частини тіла та шоку в лікарні Маріуполя. Разом з Юрієм загинув солдат Руслан Бабівський.

Прощання з воїнами пройшло в будинку офіцерів міста Новоград-Волинський, поховали на Алеї Слави Центрального кладовища.

Без Юрія лишилася цивільна дружина на 9 місяці вагітності, брати та сестри.

Нагороди та вшануванняРедагувати

  • указом Президента України № 48/2017 від 27 лютого 2017 року «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1]

ПриміткиРедагувати

  1. Указ Президента України від 27 лютого року № 48/2017 «Про відзначення державними нагородами України»

ДжерелаРедагувати