Волков Микола Миколайович (парамедик)

Микола Волков
Микола Волков;
Солдат
Загальна інформація
Народження	25 лютого 1999; Маріуполь
Смерть	15 квітня 2019 (20 років); (помер від поранень)
Псевдо	«Смурфік»
Військова служба
Роки служби	2018-2019
Приналежність	Україна
Рід військ	Військова медицина
Формування	УДА, «Госпітальєри»
Війни / битви	Війна на сході України Бої за Піски; Оборона Маріуполя;
Нагороди та відзнаки
	Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Микол́а Микола́йович Во́лков (25 лютого 1999, Маріуполь — 15 квітня 2019, Водяне) — доброволець УДА, парамедик «Госпітальєрів», учасник російсько-української війни^[1].

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Волков.

Життєпис

Народився 25 лютого 1999 року в місті Маріуполь, Донецька область. Закінчив 9 класів маріупольської школи № 4, вступив до Маріупольського електромеханічного технікуму — на спеціальність «електрик».

Коли Маріуполь обстріляли російські найманці із «Градів», Микола вирушив до військкомату, але його визнали непридатним до військової служби — через перенесену раніше важку черепно-мозкову травму (займався боксом). Захоплювався подорожами, побував у багатьох містах України, часто мандрував автостопом. У віці 16-ти років прийшов до Цивільного Корпусу «Азов», брав участь в патріотичних акціях, був задіяний у вишколах. Належав до руху ультрас ФК «Маріуполь», впродовж чемпіонату 2017/2018 років провів «золотий сезон» (відвідав усі матчі команди). Закінчив Маріупольський електромеханічний технікум — за фахом електрика.

В червні 2018 року пройшов підготовку у навчальному центрі «Госпітальєрів». 1 липня 2018-го поїхав на першу ротацію — в селище Піски у складі медичної групи «Asap — Піски». З осені 2018 року був закріплений до 8-го батальйону Української Добровольчої Армії. Доброволець-парамедик Медичного батальйону «Госпітальєри» та 2-ї роти «Тіні» 8-го окремого батальйону «Аратта». Виконував завдання в районі Маріуполя.

10 квітня 2019-го увечері зазнав важкого поранення у голову кулею снайпера поблизу Водяного. Перебував у критичному стані, було пошкоджено велику частину мозку та кісток черепа. Вночі на 15 квітня у Миколи кілька разів зупинялося серце. Помер вранці у лікарні ім. Мечникова міста Дніпро.

17 квітня 2019 року похований на Старокримському кладовищі Маріуполя, Алея Слави^[2].

Без Миколи лишились батько та зведена сестра та брат.

Нагороди та вшанування

Указом Президента України № 81/2020 від 13 березня 2020 року за «особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народу» нагороджений орденом За мужність III ступеня (посмертно)^[3]
нагороджений медаллю «Милосердя» (посмертно).

Див. також

Примітки

↑ Від поранення на Донбасі помер молодий парамедик «Госпітальєрів». Архів оригіналу за 26 лютого 2020. Процитовано 4 червня 2020.
↑ парамедиком-добровольцем Миколою Волковим, який помер у результаті поранення на Донбасі, попрощалися в Маріуполі. Архів оригіналу за 4 червня 2020. Процитовано 4 червня 2020.
↑ Указ Президента України від 13 березня 2020 року № 81/2020 «Про відзначення державними нагородами України»

Джерела

Волков Микола Миколайович [Архівовано 1 листопада 2019 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті
15 загиблих героїв квітня 2019 [Архівовано 17 квітня 2021 у Wayback Machine.] // Цензор.нет

[1] Від поранення на Донбасі помер молодий парамедик «Госпітальєрів». Архів оригіналу за 26 лютого 2020. Процитовано 4 червня 2020.

[2] парамедиком-добровольцем Миколою Волковим, який помер у результаті поранення на Донбасі, попрощалися в Маріуполі. Архів оригіналу за 4 червня 2020. Процитовано 4 червня 2020.

[3] Указ Президента України від 13 березня 2020 року № 81/2020 «Про відзначення державними нагородами України»

[1]

[2]

[3]