Відкрити головне меню

Войцех Кентшинський
пол. Wojciech Kętrzyński
2005-09 Kętrzyn pomnik Kętrzynskiego.jpg
Пам'ятник В. Кентшинському у Кентшині
Псевдо нім. Adalbert von Winkler
Народився 11 липня 1838(1838-07-11)
Гіжицько
Помер 15 січня 1918(1918-01-15) (79 років)
Львів
Поховання
Громадянство
(підданство)
Польща
Flag of Russia.svg Російська імперія
Діяльність бібліотекар, медієвіст, історик Східної Європи, історик
Галузь історія
Відомий завдяки історик
Alma mater Кенігсберзький університет
Володіє мовами німецька[2]
Членство Познанське Товариство приятелів наук[d]

Войцех Кентшинський (пол. Wojciech Kętrzyński; 11 липня 1838(18380711), Гіжицько — 15 січня 1918, Львів) — польський історик, багатолітній директор Народної бібліотеки ім. Оссолінських у Львові.

БіографіяРедагувати

 
Могила на Личаківському цвинтарі

Войцех Кентшинський (ім'я при народженні — Адальберт фон Вінклер) народився 11 липня 1838 року в Гіжицько в родині Йосифа, який працював жандармом у місцевому відділку поліції та Елеонори з дому Раабе, яка походила з Нового Села під Ілавою. Його батько мав дворянське походження, а прізвище походило від назви місцевості Кентшино у Вейгеровському повіті. По смерті батька у 1846 році, Кентшинський у 18491853 роках перебував у потсдамській школі для сиріт. У 18531855 роках закінчив прогімназію (за два роки п'ятилітній курс) в Льотцені (нині — Гіжицько).

1856 року одержав листа від сестри, з якого дізнався про своє польське походження та давнє родове прізвище Кентшинський. Це спричинило його зацікавлення польськістю та науковим вивченням польської мови. У 1859 році склав іспит зрілості і 13 жовтня розпочав історичні студії на філософському відділі Кенігсберзького університету (Альбертіна). Поринув у патріотичну діяльність, брав безпосередню участь у січневому повстанні 1863 року — організував переправлення зброї польським повстанцям. 11 вересня 1863 року заарештований в селі Яроти та ув'язнений у Верхніх Воротах в Ольштині. Після попереднього звільнення від обвинувачень, 6 жовтня його знов заарештовано, перебував у в'язниці Моабіт в передмісті Берліну. Його справа пізніше розглядалася у великому судовому процесі поляків в Берліні. Під час процесу звинувачений у державній зраді, але був виправданий.

23 грудня 1864 року засуджений до року ув'язнення у Клодзькій фортеці. Тут Кентшинський переклав на латинську мову свою докторcьку дисертацію. У 1868—1870 роках працював бібліотекарем у Й. Дзялинського в Курніку поблизу Познані. Від 1873 року безперервно працював у науковій установі ім. Оссолінських у Львові — від 1 червня 1870 року, як науковий секретар, від 1 листопада 1876 року — директор установи.

1906 року отримав другу нагороду фундації Францішека Кохмана зі Львова.[3]

Войцех Кентшинський помер 15 січня 1918 року, похований на Личаківському цвинтарі у Львові.

РодинаРедагувати

Частина родини Войцецха Кентшинського оселилася у Варшаві, інші емігрували до Канади.

ВшануванняРедагувати

Пам'ять Войцеха Кентшинського пошановано — 1946 року перейменовано мазурське місто Растемборк на Кентшин. Прізвищем його названо багато вулиць, зокрема, у 1919-1946 роках, його ім'я носила сучасна вулиця Федьковича у Львові. [4] Також його ім'я і прізвище мають школи та інші заклади.

ДоробокРедагувати

Войцеха Кентшинського по творчому доробку знають як історика, етнографа, політика, публіциста і поета. У роботах своїх опирався на багато раніше не публікованих джерел. Критично ставився до історичних містифікацій німецьких істориків. Кентшинський співпрацював з Генриком Сенкевичем, який, пишучи «Потоп», безсумнівно користувався його знанням.

Важливіші розробки Войцеха Кентшинського:

  • у 1868 році публікує в «Познанській Газеті» статтю «Про Мазури», яка також публікувалася й 1872 році у скороченій версії — це була однією з його перших з публікацій, що наближають Мазури Польщі та Польщу до Мазурів.
  • «Польська газета з початку XVIII століття (Пошта Крулевецька 17181720)» в «Науковому Провіднику», Львів 1880.
  • Вірші Войцех Кентшинський почав писати німецькою мовою ще у юнацькі роки. Тираж збірки «Aus dem Liederbuch eines Germanisierten (1854—1862)», виданої 1883 року, був згодом конфіскований через протидію пруських і австрійські властей.

ПриміткиРедагувати

  1. Cmentarz Łyczakowski we Lwowie — С. 138.
  2. ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. Laureaci konkursu Kochmana... — S. 2.
  4. Покажчик сучасних назв вулиць і площ Львова... — С. 65,82,108.

ДжерелаРедагувати