Вознесенський Андрій Андрійович
| Андрій Андрійович Вознесенський | ||||
|---|---|---|---|---|
| Андрей Андреевич Вознесенский | ||||
 | ||||
| Народився | 12 травня 1933 Москва | |||
| Помер | 1 червня 2010 (77 років) Москва ·інсульт  | |||
| Поховання | Новодівичий цвинтар | |||
| Громадянство |  СРСР Росія | |||
| Національність | росіянин | |||
| Діяльність | поет | |||
| Alma mater | Московський архітектурний інститут | |||
| Знання мов | російська[1] | |||
| Мова творів | російська | |||
| Жанр | поезія | |||
| Членство | Баварська академія витончених мистецтв | |||
| Автограф |  | |||
| Нагороди | ||||
| Сайт: andreyvoznesenski.ru | ||||
|
| ||||
 Вознесенський Андрій Андрійович у Вікісховищі | ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Андрі́й Андрі́йович Вознесе́нський (12 травня 1933, Москва — 1 червня 2010, Москва) — російський поет, один з найяскравіших російських поетів-шістдесятників.
Літературна кар'єра Вознесенського почалася зі знайомства з Борисом Пастернаком, якому він у 14 років послав свої вірші. Пізніше Вознесенський казав, що Пастернак справив на нього «винятковий вплив як поет і як людина».
1958 Андрій закінчив Московський архітектурний інститут.
Друкуватися почав 1958. 1960 побачили світ перші збірки віршів — «Мозаїка» та «Парабола». Перша опублікована збірка «Мозаїка» накликала критику влади і звинувачення в «антирадянщині». Йому періодично забороняли видаватися, збірки віршів поширювалися підпільно. 1964 року була опублікована збірка «Антисвіт», за якою 1965 року в Театрі на Таганці був поставлений спектакль. Ця постановка мала величезну популярність серед московської публіки на тлі великого інтересу до поезії, що прийшовся на 1960-і роки. Пізніше, в 1970-і роки, Вознесенський почав публікуватися більш-менш відкрито і в 1978 році навіть був нагороджений Державною премією СРСР за збірку «Вітражних справ майстер». Усього Вознесенський випустив понад 40 поетичних збірок, зокрема «Взгляд» і «Тінь звуку».
Андрій Вознесенський був удостоєний низки нагород — радянських, російських і міжнародних. Він є кавалером ордена Трудового Червоного Прапора, а також орденів «За заслуги перед Вітчизною» III та II ступеня. Крім того, Вознесенський — почесний член ряду академій, в тому числі Паризької академії братів Гонкур і Європейської академії поезії.
Українською мовою окремі вірші та поеми Вознесенського переклали Андрій Малишко, Дмитро Павличко, Роман Лубківський, Петро Перебийніс, Степан Пінчук та інші.
Див. також
ред.- 3723 Вознесенський — астероїд, названий на честь поета[2].
Примітки
ред.- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3.
Література
ред.- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1978. — Т. 2 : Боронування — Гергелі. — 542, [2] с., [30] арк. іл. : іл., портр., карти + 1 арк с. — С. 360.
- Бажинов І. Д. Вознесенський Андрій Андрійович // Українська літературна енциклопедія : В 5 т. / редкол.: І. О. Дзеверін (відповід. ред.) та ін. — К. : Голов. ред. УРЕ ім. М. П. Бажана, 1988. — Т. 1 : А—Г. — С. 344—345.
- Національний образ світу у творчості поетів-шістдесятників (М. Вінграновський і А. Вознесенський): монографія / В. Слапчук. — Луцьк : Вежа-Друк, 2016. — 284 с. — ISBN 978-966-940-027-7.