Водягін Олексій Олексійович

Олексій Олексійович Водягін (рос. Алексей Алексеевич Водягин, 10 січня 1925, Москва — 21 квітня 1991, Москва) — радянський футболіст і тренер. Ігрове амплуа — півзахисник. Заслужений майстер спорту СРСР (1951). Заслужений тренер РРФСР (1980).

Ф
Олексій Водягін
Особисті дані
Повне ім'я Олексій Олексійович Водягін
Народження 10 січня 1925(1925-01-10)
  Москва, СРСР
Смерть 21 квітня 1991(1991-04-21) (66 років)
  Москва, СРСР
Поховання Калитниківський цвинтар
Зріст 174 см
Громадянство  СРСР
Позиція півзахисник
Юнацькі клуби
1939
1940—1942
1943—1944
СРСР «Металург» (Москва)
СРСР «Будівельник» (Москва)
СРСР ДЦОЛІФК
Професіональні клуби*
1945 СРСР ЦБЧА 2 (0)
1946 СРСР «Буревісник» (Москва) 21 (0)
1947—1952 СРСР ЦБЧА 132 (13)
1952—1953 СРСР МВО 3 (0)
1953—1954 СРСР «Динамо» (Москва) 8 (1)
1955 СРСР «Крила Рад» (Куйбишев) 13 (3)
Тренерська діяльність**
1956—1957 СРСР «Торпедо» (Москва) (дир.)
1957—1959 СРСР «Трудові резерви» (Ворошиловград)
1960—1962 СРСР «Хімік» (Новомосковськ)
1962—1963 СРСР «Суднобудівник» (Миколаїв)
1964 СРСР «Волга» (Калінін) (дир.)
1964—1968 СРСР «Металург» (Тула)
1969 СРСР «Знамя» (Ногінськ)
1970—1972 СРСР «Електрон» (Новгород)
1973—1976 СРСР «Сатурн» (Видне)
1977—1989 СРСР СДЮШОР «Динамо» (Москва)
Звання, нагороди
Нагороди
Заслужений тренер Росії
заслужений майстер спорту СРСР

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Виступав із публікаціями в тижневику «Футбол-Хокей».

Кар'єра ред.

Клубна ред.

З 14 років виступав за юнацьку команду столичного «Металурга», незабаром опинився в іншому московському клубі — «Будівельник». Під час радянсько-німецької війни не підлягав демобілізації через вік. В 1943 році вступив в Державний центральний ордена Леніна інститут фізичної культури і майже до кінця війни виступав за команду військового факультету цього навчального закладу.

У 1945 році перейшов в ЦБЧА. Дебютував в Першій групі (вищому дивізіоні СРСР) чемпіонату СРСР 31 липня 1945 року в матчі проти «Локомотива», а 5 серпня він зіграв проти київського «Динамо», після чого більше у тому сезоні на поле не виходив. У 1946 році армійці передали Водягіна, ще не закінчив ДЦОЛІФК, в головну студентську команду країни — московський «Буревісник», яка виступала у другому ешелоні чемпіонату СРСР[1].

Перед стартом сезону-1947 повернувся в ЦБЧА, де став одним з провідних гравців. За «червоно-синіх» Водягін зіграв 132 матчі і забив 13 м'ячів. Чотири рази він ставав володарем золотих медалей, один раз був другим призером національної першості, тричі перемагав в розіграші Кубка СРСР, двічі потрапляв в список найкращих футболістів країни, отримав звання «Заслужений майстер спорту». На його рахунку гол, що вирішив долю чемпіонського титулу 1950 року, який Олексій забив за три тури до фінішу у ворота тбіліського «Спартака». Завдяки ньому ЦДКА здобув нічию 2:2 і став недосяжним для головного конкурента московського «Динамо»[1].

У 1952 році, коли клуб був розформований, Водягін потрапив в армійський колектив міста Калініна, який 1953 року перебазувався в Москву, отримавши назву МВО. Але вже по завершенні 6 туру, в травні 1953 року, клуб був розформований (після смерті Сталіна), а його результати — анульовані.

У червні 1953 році перейшов до столичного «Динамо». Всього за цю команду провів 8 матчів і забив 1 гол в чемпіонатах (1 матч в чемпіонському 1954 році), 2 матчі в кубку і 3 міжнародних неофіційних матчу[2].

Завершив кар'єру в «Крилах Рад» (Куйбишев). Всього зіграв у вищій лізі чемпіонату СРСР 162 матчі і забив 17 м'ячів[1].

Тренерська ред.

Закінчивши футбольну кар'єру, він почав працювати тренером. З 1956 року працював директором команди в «Торпедо» (Москва).

У липні 1957 року він став директором клубу «Трудові резерви» (Ворошиловград), а незабаром у вересні 1957 року став головним тренером клубу.

В подальшому тренував команди «Хімік» (Новомосковськ), «Електрон» (Новгород), «Знамя» (Ногінськ), «Суднобудівник» (Миколаїв) та інші. Працював начальником команди «Волга» (Калінін) (1964, по липень).

З 1977 по 1989 рік працював тренером СДЮШОР «Динамо» (Москва). У футбольній школі підготував Рената Атауліна і Сергія Некрасова. З життя Олексій Олексійович Водягін пішов 21 квітня 1991 року, коли йому йшов 67 рік.

Досягнення ред.

Нагороди ред.

Примітки ред.

  1. а б в Алексей Алексеевич Водягин (Russian). football.lg.ua. Архів оригіналу за 18 липня 2020. Процитовано 5 травня 2012. 
  2. Водягин Алексей Алексеевич. FC Dynamo. Архів оригіналу за 17 листопада 2012. Процитовано 5 травня 2012. 

Посилання ред.