Відкрити головне меню

Водосховища Сінгапуру

стаття-список у проекті Вікімедіа

Водосховища Сінгапуру — штучні водойми, створені задля збирання прісної води з опадів та природних джерел у Сінгапурі. Станом на 2018 рік у Сінгапурі побудовано 17 великих водосховищ водозабірної системи, які збирають воду з двох третин площі острова[1].

Окрім основних водосховищ існує низка службових водосховищ. Сумарно всі водосховища займають площу 32 км², причому ще 1958 року в Сінгапурі існувало лише 3 великих водосховища площею близько 4 км²[2].

Основні водосховищаРедагувати

Назва Площа, га Ємність, м³ Час побудови Черговість побудови Зображення Додаткова інформація
Водосховище Бедок[en] 88 12 800 000 1981[3]-1986[4] 14[5]  
Озеро Джуронг[en] 70 11[5]   Має низку штучних островів, зокрема Китайський[en] та Японський[en] сади.
Водосховище Кранджі[en] 450[6] 15 850 000[6] 1971-1975[3] 5[5]  
Нижнє водосховище Пірса[en] 6 2 800 000[7] 1900-1912[3] 2[5]   З'єднується з Верхньою вулицею Томсона[en] стежкою, що йде вздовж берега. Раніше називалося «Водосховище Пірса».
Нижнє водосховище Селетар[en] 360 ha 9,400,000 1941-1969[3] 13[5]  
Водосховище Макрічі[en] 4,200,000[7] 1890-1894[3] 1[5]   Раніше називалося «Водосховище Томсон-Роуд»
Марина-Резервуар[en] 240 ha[8] 2005-2008[9] 15[5]  
Водосховище Мураї[en]* 1977-1981[3] 7[5]
Водосховище Пандан[en] 1971-1974[10] 6[5]  
Водосховище Поян[en]* 1977-1981[3] 8[5]
Водосховище Пулау-Теконг[en]* 1977-1979[10] 12[5]
Водосховище Панггол 16[5]   Церемонія відкриття відбулася 3 липня 2011 року.
Водосховище Сарімбун[en]* 1977-1981[3] 9[5]
Водосховище Серангун 17[5] Церемонія відкриття відбулася 3 липня 2011 року.
Водосховище Тенге[en] 1977-1981[3] 10[5]
Верхнє водосховище Пірса[en] 304 27 800 000[7] 4[5]  
Верхнє водосховище Селетар[en] 3[5]   Раніше називалося «Водосховище Селетар».

*Розташовано в обмежених зонах Збройних сил Сінгапуру

Службові водосховищаРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. The 1st National Tap: Water from Local Catchment. PUB, Singapore's national water agency. 2018. Архів оригіналу за 2017-07-07. Процитовано 26.06.2018. (англ.)
  2. Rodolphe De Koninck (19 May 2017). Singapore's Permanent Territorial Revolution: Fifty Years in Fifty Maps. NUS Press. с. 27–. ISBN 978-981-4722-35-3. (англ.)
  3. а б в г д е ж и к Chia, Lin Sien; Khan, Habibullah; Chou, L. M. (1988). The Coastal Environmental Profile of Singapore. The WorldFish Center. с. 37. ISBN 9711022486. 
  4. Sandhu, Kernial Singh; Wheatley, Paul (1989). Management of Success: The Moulding of Modern Singapore. Institute of Southeast Asian Studies. с. 778. ISBN 9813035420. 
  5. а б в г д е ж и к л м н п р с т у Douglas Amrine, ред. (2011). Singapore at Random. Didier Millet. с. 17. ISBN 9814260371. 
  6. а б Appan, Adhityan; Wang, Hong (2000). Sorption Isotherms and Kinetics of Sediment Phosphorus in a Tropical Reservoir. Journal of Environmental Engineering 126 (11): 993–998. doi:10.1061/(ASCE)0733-9372(2000)126:11(993). Архів оригіналу за 5 березень 2016. 
  7. а б в Chong, Terence (2010). Management of Success: Singapore Revisited. Institute of Southeast Asian Studies. с. 422. ISBN 9814279854. 
  8. Dealing with Water Scarcity in Singapore: Institutions, Strategies, and Enforcement. The World Bank. 2006. Процитовано Sep 14, 2012. 
  9. Kristiana, R.; Antenucci, J. P.; Imberger, J. (2011). Sustainability assessment of the impact of the Marina Bay development on Singapore: Application of the index of sustainable functionality. International Journal of Environment and Sustainable Development 10: 1. doi:10.1504/IJESD.2011.037688. 
  10. а б Ng, Peter K. L.; Tan, Hugh T. W. (2011). Singapore Biodiversity: An Encyclopedia of the Natural Environment and Sustainable Development. Didier Millet. с. 60. ISBN 9814260088.