Відкрити головне меню

Іван Георгійович Воденіктов (нар. 13 квітня 1932(19320413), село Тополя, тепер Махамбетського району Атирауської області, Казахстан) — радянський діяч, працівник виробництва та промисловості, 1-й секретар апорізького міськкому КПУ. Кандидат у члени ЦК КПУ в 1976—1981 роках. Член ЦК КПУ в 1981—1990 роках. Депутат Верховної Ради УРСР 10—11-го скликань.

Воденіктов Іван Георгійович
Народився 13 квітня 1932(1932-04-13) (87 років)
Махамбетський район, Атирауська область, Казахська РСР, СРСР
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Ukraine.svg Україна
Alma mater Національний дослідницький технологічний університет «МІСС»[d]
Нагороди
орден Трудового Червоного Прапора орден Дружби народів

ЖиттєписРедагувати

Народився в родині російських селян-колгоспників. У 1947 році закінчив сім класів Баксайської школи Гур'євської області Казахської РСР. У липні 1947 — серпні 1949 року — колгоспник, помічник моториста рільничої бригади колгоспу імені Леніна села Баксай Баксайського району Гур'євської області.

У серпні 1949 — листопаді 1951 року — учень Гур'євського рибопромислового технікуму.

З 1951 по 1955 рік — служба на військово-морському флоті: у листопаді 1951 — серпні 1952 року — учень-хімік, у серпні 1952 — листопаді 1953 року — інструктор, старшина II статті, у листопаді 1953 — вересні 1954 року — старший інструктор, старшина I статті, у вересні 1954 — листопаді 1955 року — інструктор, старшина I статті 39-ї школи зброї 7-го навчального загону Балтійського флоту.

У листопаді 1955 — серпні 1956 року — вихователь Гур'євської морехідної школи Казахської РСР.

У серпні 1956 — серпні 1961 року — студент металургійного факультету Московського інституту сталі, інженер-металург.

Член КПРС з грудня 1957 року.

У серпні — жовтні 1961 року — помічник плавильного майстра, у жовтні 1961 — січні 1965 року — плавильний майстер сталеплавильного цеху № 3, виконувач обов'язків начальника зміни, у січні 1965 — листопаді 1967 року — керівник групи Центральної заводської лабораторії заводу «Дніпроспецсталь» міста Запоріжжя.

У листопаді 1967 — серпні 1970 року — заступник секретаря партійного комітету, 21 серпня 1970 — 11 жовтня 1975 року — секретар партійного комітету, у жовтні — грудні 1975 року — головний сталеплавильник, заступник головного інженера заводу «Дніпроспецсталь» міста Запоріжжя.

20 грудня 1975 — 22 жовтня 1985 року — 1-й секретар Запорізького міського комітету КПУ.

22 жовтня 1985 — 30 травня 1988 року — директор електрометалургійного заводу «Дніпроспецсталь» міста Запоріжжя.

У травні 1988 — 1992 року — заступник генерального директора будівництва металургійного комбінату міста Абеокута (Нігерія).

З 1992 року — заступник керуючого банку «Відродження» у Запоріжжі.

З 1999 року — голова Запорізької обласної ради Українського товариства мисливців та рибалок.

Депутат Верховної Ради УРСР (19801990).

Нагороди та званняРедагувати

Нагороджений двома орденами Трудового Червоного Прапора (1971, 1974), Дружби народів (1980), медалями «За освоєння цілинних земель» (1958), «За доблесну працю» (1970), «Ветеран праці» (1983), «На пам'ять 1500-річчя Києва» (1985), «За розвиток Запорізького краю» (2004); Почесною Грамотою Президії ВР УРСР (1982). Почесний громадянин міста Запоріжжя (5.06.2002).

ПосиланняРедагувати