Вогнеок західний
| Вогнеок західний | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Самець західного вогнеока
_01.jpg) Самиця західного вогнеока
| ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Pyriglena leuconota (von Spix, 1824)[2] | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Myothera leuconota | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Вогнео́к західний[3] (Pyriglena leuconota) — вид горобцеподібних птахів родини сорокушових (Thamnophilidae). Ендемік Бразилії.
Опис ред.
Довжина птаха становить 16-18 см, вага 26-30 г. Самці мають чорне, блискуче забарвлення. Самиці мають переважно коричневе забарвлення, нижня частина тіла у них світліша, хвіст і обличчя чорнуваті. І у самців, і у самиць на спині є біла пляма. Райдужки яскраво-червоні.
Підвиди ред.
Виділяють три підвиди:[4]
- P. l. interposita Pinto, 1947 — схід Пари (від Шінгу до Токантінса);
- P. l. leuconota (Spix, 1824) — схід Пари (на схід від Токантінса) і північ Мараньяну;
- P. l. pernambucensis Zimmer, JT, 1931 — схід Пернамбуку і Алагоаса.
Pyriglena maura і Pyriglena similis раніше вважалися конспецифічними із західним вогнеоком, однак були визнані окремими видами[5][6].
Поширення і екологія ред.
Західні вогнеоки живуть в підліску вологих рівнинних тропічних лісів, на узліссях і галявинах. Зустрічаються переважно на висоті до 600 м над рівнем моря. Живляться комахами, а також равликами і дрібними ящірками. Гніздо закрите, куполоподібне, робиться з сухого пальмового листя, гілочок і корінців, розміщується на землі, серед опалого листя. В кладці 2 яйця. Інкубаційний період триває 12 днів, насиджують і самиці, і самці. Пташенята покидають гніздо через 10-11 днів після вилуплення.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Pyriglena leuconota. Архів оригіналу за 18 червня 2021. Процитовано 24 травня 2022.
- ↑ von Spix, Johann Baptist (1824). Avium species novae, quas in itinere per Brasiliam annis MDCCCXVII-MDCCCXX (Latin) . Т. 1. Monachii (Munich): Typis Franc. Seraph. Hübschmanni. с. 72, Plate 72 fig. 2. Архів оригіналу за 24 травня 2022. Процитовано 24 травня 2022.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Antbirds. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 3 грудня 2017. Процитовано 24 травня 2022.
- ↑ Isler, M.L.; Maldonado-Coelho, M. (2017). Calls distinguish species of Antbirds (Aves: Passeriformes: Thamnophilidae) in the genus Pyriglena. Zootaxa. 4291 (2): 275—294. doi:10.11646/zootaxa.4291.2.3.
- ↑ Isler, M.; Maldonado-Coelho, M. (October 2017). Proposal (759): Treat Pyriglena (Thamnophilidae) as consisting of five species. South American Classification Committee of the American Ornithological Society. Архів оригіналу за 15 березня 2018. Процитовано 15 March 2018.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |