Внутрішній просвіт літери

Внутрішній про́світ літери — простір, цілком або частково обмежений штрихами знака[1]. Розрізняють закриті та відкриті просвіти. Приклади закритих просвітів: у кириличних літерах «А», «а», «б», «в» тощо; у латинських літерах «D», «d», «g», «q» тощо; у цифрах «6», «8» тощо. Приклади відкритих просвітів: у кириличних літерах «П», «п», «с» тощо; у латинських літерах «G», «m», «n» тощо; у цифрах «3», «5» тощо. Деякі знаки мають різні накреслення, що відрізняються закритими та відкритими просвітами, наприклад, латинська літера '' та '', цифра '' та ''.

Просвіт літери «р» позначено червоним.
Текст набраний трьома шрифтами з різними апертурами: Corbel (зверху), Helvetica (посередині) та Haettenschweiler (знизу).

Ступінь відкритості форм знаків називають апертурою[1]. Апертура сильно впливає на стиль та розбірливість шрифту.

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. а б Віталій Мітченко, «Взаємовплив шрифтів», видавництво Laurus, 2018, ISBN 978-617-7313-07-5.