Терзиул Владислав Олександрович
Владислав Олександрович Терзиул (18 червня 1953, Артем, Приморський край, СРСР — 18 травня 2004, гора Макалу, Гімалаї) — український альпініст, майстер спорту міжнародного класу (1999), заслужений майстер спорту (2000).
| Владислав Олександрович Терзиул | |
|---|---|
 | |
| Народився |
18 червня 1953 Артем, Приморський край, РРФСР, СРСР |
| Помер |
18 травня 2004[1] (50 років) Макалу, Косі[d], Східний регіон, Непал ·загинув під час спуску з вершини Макалу |
| Громадянство |
 СРСР →  Україна |
| Місце проживання | Южне[2] |
| Діяльність | альпініст |
| Нагороди |
    |
| Сайт | www.terzyul.info |
Здолав усі «семитисячники» Радянського Союзу та першим серед альпіністів колишнього СРСР піднявся на всі чотирнадцять «восьмитисячників» планети[3][4]. Всі сходження на восьмитисячники було здійснено у спортивному стилі, без застосування кисню.
Біографія ред.
Після закінчення інституту інженерів водного транспорту у Новосибірську працював диспетчером у портах СРСР, із 1980 року мешкав у м. Южне Одеської області.
Перші сходження здійснив 1979 року на Тянь-Шані. 1991 року вперше брав участь у гімалайській експедиції (у складі альпіністського клубу «Одеса»)[5].
Здійснив понад 50 сходжень найвищої категорії складності (5-ї та 6-ї). Сходження на вершини Аннапурна I (1996, північно-західний гребінь, у складі польської експедиції) та Манаслу (2001, південно-східне ребро, українська національна експедиція) здійснено новими, прокладеними ним маршрутами[5].
Завоювання «Корони Землі» ред.
Владислав першим з пострадянських альпіністів за 11 років (1993–2004) здійснив сходження на всі 14 восьмитисячників планети. Щоправда, офіційна міжнародна статистика підкорення восьмитисячників не враховує сходження на другорядні вершини восьмитисячників, які нижчі головної. У випадку Терзиула це сходження на Передвершину Броуд-пік (8028 м) і вершину Шишабангма Центральна (8013 м), які хоч і вищі 8000 м, але нижчі від головних піків.
Українська експедиція 27 вересня 2000 зійшла на Шишабангму Центральну по класичному маршруту з північної, китайської сторони. Сергій Пугачов, учасник експедиції з Донецька розповів:
«Це була малобюджетна, швидкісна експедиція — дуже коротка й швидка акліматизація, два виходи на маршрут. Альпіністи відразу ж набрали темп, бо Владислав мав піднятися ще на одну гору — Чо-Ойю, що він потім і зробив … На Головну вершину група не піднялася, тому що просто не знала про її існування. Всі експедиції йдуть класичним маршрутом на Центральну. Китайська федерація альпінізму сходження на цю вершину зараховує й видає сертифікати. Для виходу на Шишабангму Головну, групі потрібно було пройти по гребеню ще 500 метрів»[6].
З тієї ж причини Терзиулу не зарахували сходження на Броуд-пік, бо він піднявся на Передвершину замість Головної, яка на 23 метри вища[7].
Загинув Владислав Терзиул під час спуску з гори Макалу (8485 м) 18 травня 2004 року[8].
Восьмитисячники Терзиула ред.
- 1993 — Канченджанга (8586 м), маршрут по східному гребеню. Міжнародна експедиція.
- 1994 — К2 (8611 м), маршрут Абруццо. Українська експедиція / Альпклуб «Одеса».
- 1995 — Броуд-пік, Форпік (8028 м), по західному і північному краю хребта. Міжнародна експедиція.
- 1996 — Гашербрум II (8035 м), класичний маршрут. Міжнародна експедиція.
- 1996 — Аннапурна I (8091 м), північно-західний гребінь, новий маршрут. Польська міжнародна експедиція.
- 1997 — Нанга Парбат (8126 м), Діамірська стіна по маршруту Кінсхофера. Українська експедиція.
- 1999 — Еверест (8848 м), по класичному маршруту з півночі. Українська національна експедиція «Еверест-99».
- 2000 — Шишабангма, Центральна (8013 м), класичний маршрут. Українська національна експедиція.
- 2000 — Чо-Ойю (8201 м), класичний маршрут. Самотужки.
- 2001 — Манаслу (8163 м), південно-східний гребінь, новий маршрут. Українська національна експедиція.
- 2002 — Лхоцзе (8516 м), Альпклуб Одеса.
- 2002 — Дхаулагірі (8167 м).
- 2003 — Гашербрум I (8080 м).
- 2004 — Макалу (8485 м), по західному хребту. Загинув під час спуску[9].
Інші успішні сходження ред.
Підкорив усі «семитисячники» СРСР[8][9], але звання «Сніжний барс» офіційно не було оформлено, тому Владислава немає у списках[10] Володимира Шатаєва[ru].
- Пік Леніна, Абу Алі ібн Сіни (7134 м) — двічі
- Пік Комунізму, Ісмаїла Самані (7495 м) — двічі
- Пік Корженевської (7105 м) — двічі
- Пік Перемоги (7439 м).
- Хан-Тенгрі (7010 м).
Здійснив численні сходження на гори Кавказу, Паміру, Тянь-Шаню, Гімалаїв, Каракоруму, найвідоміші серед яких[8][9]:
- Нанда-Деві (7816 м) — 1991 року.
- Нангапарбат Ракіот (7070) 1994 року.
- Ама-Даблам (6812 м) — 1998 року.
Спуски на лижах: з вершини Чо-Ойю і з Шиша Пангма (зі штурмового табору з висоти 7400 м).
Нагороди ред.
Владислав Терзиул удостоєний нагород України:
- Орден «За мужність» III ступеня (6 липня 1999)[11].
- Орден «За мужність» II ступеня (9 жовтня 2001)[12].
- Орден «За мужність» I ступеня /посмертно/ (24 червня 2004)[13].
- Орден «Святого рівноапостольного князя Володимира».
Примітки ред.
- ↑ а б Биография // Сайт памяти Терзыула
- ↑ Почесні Южненці
- ↑ Программа восхождений на все восьмитысячники планеты. Главные новости российского и зарубежного альпинизма. Архів оригіналу за 4 липня 2013. Процитовано 13 січня 2011.(рос.)
- ↑ Climbers that have summited 10 to 13 of the 14 Main-8000ers. MountEverest.net by climbers. Архів оригіналу за 4 липня 2013. Процитовано 13 січня 2011.(англ.)
- ↑ а б Альпинист Владислав Терзыул: Одержимый высотой. Главные новости российского и зарубежного альпинизма. Архів оригіналу за 4 липня 2013. Процитовано 13 січня 2011.(рос.)
- ↑ Пам'яті Владислава Терзиула. Шишабангма 8013 м [Архівовано 28 червня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Broad Peak 8047 m [Архівовано 1 червня 2012 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ а б в [Альпинизм: Владислав Терзыул(рос.). Архів оригіналу за 8 грудня 2012. Процитовано 18 червня 2009. Альпинизм: Владислав Терзыул(рос.)]
- ↑ а б в EverestNews, Sad results on Makalu: 1 missing climber and 1 passed away on Makalu Update [Архівовано 12 травня 2012 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ SNOW LEOPARDS (SNEZHNY BARS) [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ Указ Президента України від 6 липня 1999 року № 805/99 «Про відзначення нагородами України учасників Першої Української національної експедиції на Еверест [Архівовано 3 травня 2019 у Wayback Machine.]»
- ↑ Указ Президента України від 9 жовтня 2001 року № 942/2001 «Про відзначення державними нагородами України [Архівовано 3 травня 2019 у Wayback Machine.]»
- ↑ Указ Президента України від 24 червня 2004 року № 684/2004 «Про нагородження В. Терзиула орденом "За мужність" [Архівовано 3 травня 2019 у Wayback Machine.]»
Посилання ред.
- Сайт, присвячений пам'яті Владислава Терзиула [Архівовано 7 лютого 2012 у Wayback Machine.] (рос.) (англ.)
- Украинский след на крыше мира «Клуб Вертикаль» (рос.)